Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", третя особа – ОСОБА_7, про визнання частково недійсним кредитного договору та договору іпотеки, за зустрічним позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7, про визнання додаткової угоди до договору іпотеки дійсною,

У жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 листопада 2005 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" укладено кредитний договір № 935-І-000-В/05, за умовами якого позивачу надано кредит в сумі 32 000 доларів США строком до 22 листопада 2026 року зі сплатою 10 % річних за користування кредитом. У забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору 23 листопада 2005 року укладено договір поруки № 935-І-000-В/05/2 між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за змістом якого ОСОБА_7 зобов’язалась перед АКІБ "УкрСиббанк" відповідати за виконання ОСОБА_6 усіх зобов’язань в повному обсязі, що виникли із кредитного договору, а також 23 листопада 2005 року укладено договір іпотеки між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 23 листопада 2005 року встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 9,5 %. 26 червня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 23 листопада 2005 року, якою встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з 26 червня 2008 року, у розмірі 14 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору. Крім того, 26 червня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 2 до договору іпотеки від 23 листопада 2005 року, якою встановлено зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних. Однак, на думку позивача зазначені додаткові угоди є недійсними, оскільки укладені під впливом тяжкої обставини, а також вимоги спірних угод істотно порушують умови основних договорів. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати частково недійсним кредитний договір від 23 листопада 2005 року в частині підвищення процентної ставки, визнати частково недійсним договір іпотеки від 23 листопада 2005 року в частині підвищення процентної ставки, визнати недійсною додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 26 червня 2008 року та визнати недійсною додаткову угоду № 2 до договору іпотеки від 26 червня 2008 року.

АКІБ "УкрСиббанк" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання дійсною додаткової угоди № 2 до договору іпотеки, укладеної 26 червня 2008 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов АКІБ "УкрСиббанк" задоволено. Визнано дійсною додаткову угоду № 2 до договору іпотеки № 10920561000/1 від 23 листопада 2005 року, яка укладена 26 червня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" в особі заступника начальника відділення № 988 АКІБ "УкрСиббанк" Ткач Ю.В. та ОСОБА_6. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 17 грн. у рахунок оплати судового збору.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2009 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року скасовано в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 26 червня 2008 року до договору іпотеки від 23 листопада 2005 року та в цій частині ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 26 червня 2008 року до договору іпотеки від 23 листопада 2005 року, укладену між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6. Рішення суду про відмову у задоволенні зустрічного позову АКІБ "УкрСиббанк" про визнання дійсною додаткової угоди № 2 від 26 червня 2008 року до договору іпотеки від 23 листопада 2005 року, укладену між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6, скасовано та ухвалено в цій частині рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а у задоволенні зустрічних позовних вимог АКІБ "УкрСиббанк" відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, відповідно до статті 309 ЦПК України, є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Установлено, що 23 листопада 2005 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 23 листопада 2005 року укладено договір поруки між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за змістом якого ОСОБА_7 зобов’язалась перед АКІБ "УкрСиббанк" відповідати за виконання ОСОБА_6 усіх зобов’язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, а також 23 листопада 2005 року укладено договір іпотеки між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6.

26 червня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 23 листопада 2005 року та додаткову угоду № 2 до договору іпотеки від 23 листопада 2005 року.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Установлено, що договір іпотеки від 23 листопада 2005 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М. та зареєстрований в реєстрі № 7002.

Оскільки додаткова угода № 2 до договору іпотеки від 23 листопада 2005 року, укладена 26 червня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6, нотаріально не посвідчена, то вона може бути визнана недійсною.

Однак, за змістом частини другої статті 220 ЦК України у разі якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Тобто для дійсності договору необхідна наявність певних умов, а саме: виконання повністю або частково умов договору, ухилення однією із сторін від нотаріального посвідчення договору.

Зазначене судом апеляційної інстанції не з’ясовано.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом апеляційної інстанції не з’ясовано чи була згода ОСОБА_6 на укладення додаткової угоди № 2 до договору іпотеки від 23 листопада 2005 року, укладеної 26 червня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6.

У разі, якщо предметом спору є спільні права чи обов’язки відповідачів або права і обов’язки виникають з однієї підстави, то відповідно до статті 32 ЦПК України, позов пред’являється до обох відповідачів.

Установлено, що права і обов’язки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникли з кредитного договору та договору поруки, укладеного у забезпечення виконання боржником кредитного договору, тобто виникли з однієї підстави.

Суд має право залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача (стаття 33 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не визначився із процесуальним становищем ОСОБА_7 у справі, а також не виконав вимоги процесуального закону, які передбачені статтею 311 ЦПК України.

Крім того, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням мотивів скасування рішення суду першої інстанції з посиланням на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, та керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов’язки сторін.

Не зважаючи на зазначене, судом апеляційної інстанції не наведено обґрунтувань із вищезазначених обставин.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2009 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.