Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" (далі – СТОВ "Південне"), третя особа – ОСОБА_16, про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою СТОВ "Південне" на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року,

У серпні 2008 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили розірвати договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, посилаючись на те, що 14 грудня 2006 року вони та інші громадяни як власники земельних ділянок уклали зі СТОВ як орендарем зазначений договір строком на п’ять років, обов’язок зі сплати орендної плати останній не виконує.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року, позов задоволено. Договір оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року, укладений між сторонами, розірвано. Стягнуто зі СТОВ "Південне" на користь ОСОБА_3 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, усього 16 грн.

У касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не виконує вимог укладеного між сторонами договору щодо своєчасної виплати орендної плати, оскільки має заборгованість перед позивачами за 2006 рік, а також безпідставно не нарахував її за 2007 рік. Форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для звільнення його від відповідальності за взяті на себе зобов’язання.

Під час вирішення справи місцевий суд виходив із того, що між сторонами 14 грудня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, згідно з яким позивачі передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належать позивачам на праві власності.

За умовами договору орендна плата сплачується відповідачем у розмірі 1,5 % грошової оцінки земельної ділянки та здійснюється в натуральній і відробітковій формі за погодженням із позивачами (п. 9). Розрахунки здійснюються протягом року, але не пізніше 31 грудня поточного року (п. 11). При цьому своєчасне внесення орендної плати є обов’язком орендаря (п. 31). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, зокрема, унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором (п. 38).

Згідно з довідкою відповідача станом на 2 червня 2008 року його заборгованість перед позивачами з орендної плати за 2006 рік становить: перед ОСОБА_7 – 857 грн. 59 коп., ОСОБА_5 – 62 грн. 23 коп. Орендну плату за 2007 рік відповідач не нараховував через форс-мажорні обставини, а саме у зв’язку із загибеллю урожаю внаслідок несприятливих у цьому році погодних умов, які за висновком Торгово-промислової палати України від 10 липня 2007 року належать до форс-мажорних (а. с. 59, 64-65).

Установивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачами з орендної плати та не взявши до уваги висновок Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставини, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову.

Крім того, місцевий суд не взяв до уваги, що відповідно до п. 42 договору сторона, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

За загальним правилом обов’язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов’язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не врахувавши, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України розірвання договору є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що знищення уражаю внаслідок несприятливих погодних умов, установлене висновком Торгово-промислової палати України від 10 липня 2007 року, не може бути прийнято до уваги під час вирішення даного позову.

Крім того, суд не дав ніякої оцінки доказам відповідача про те, що в силу форс-мажорних обставин він намагався виконати умови договору щодо орендної плати у грошовій формі.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги відповідача, зокрема, щодо отримання позивачами орендної плати за 2007 рік у грошовій формі.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" задовольнити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.