Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Ґарант" про стягнення страхової виплати, пені та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2009 року,

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Ґарант" (далі – ВАТ "УСК "Дженералі Ґарант") про стягнення страхової виплати, пені та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що на порушення укладеного з відповідачем договору страхування транспортного засобу той відмовляється здійснити страхову виплату у зв’язку з настанням страхового випадку.

Рішенням Єнакіївського міського суду від 19 серпня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "УСК "Дженералі Ґарант" на користь ОСОБА_1 65 347 грн. 50 коп. страхової виплати, 8 366 грн. 78 коп. пені, 3% річних в сумі 1 069 грн. 03 коп., втрати від інфляції за час прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 3 796 грн. 22 коп. та судові витрати в сумі 250 грн. У задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що в момент дорожньо-транспортної пригоди застрахованим транспортним засобом за відсутністю на те правової підстави керувала стороння особа, а не позивач, а це відповідно до умов укладеного сторонами договору страхування до страхового випадку не відноситься і виплата страхового відшкодування в такому разі не проводиться.

Однак з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції ВАТ "УСК "Дженералі Ґарант" посилалося на те, що договір страхування з позивачем не набрав чинності, оскільки страхувальник ОСОБА_1 не вніс в установленому порядку першого страхового платежу. Ні в тексті апеляційної скарги, ні в своїх поясненнях апеляційному суду представник ВАТ "УСК "Дженералі Ґарант" не посилався на те, що дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля позивача відповідно до умов укладеного сторонами договору страхування не є страховим випадком, оскільки автомобілем на той час керувала третя особа без достатньої правової підстави. На підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та, скасовуючи рішення суду першої інстанції із зазначених підстав вийшов за межі доводів апеляційної скарги.

В той же час, апеляційним судом не взято до уваги та не дано оцінки показанням позивача про те, що він у своїй присутності передав керування транспортним засобом третій особі, яка має право керувати ним. Зазначене посилання має значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху таке керування транспортним засобом третьою особою є правомірним.

Не давши оцінки такому посиланню позивача та не дослідивши цієї обставини апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення ним спору і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.