Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області, третя особа – Буча цька державна нотаріальна контора, про визнання недійсними 1/2 свідоцтва про право власності на житловий будинок і свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області про визнання недійсними договору купівлі-продажу будинку та свідоцтва про право власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 грудня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просив провести поділ будинку АДРЕСА_1. У процесі розгляду справи уточнив свої позовні вимоги й просив скасувати свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області 31 липня 1991 року ОСОБА_4., у 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 й скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 листопада 1991 року, видані Бучацькою державною нотаріальною конторою, про спадкування ОСОБА_2. та ОСОБА_3. по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 1/2 цього будинку належать йому згідно з договором купівлі-продажу будинку від 22 січня 1964 року, укладеного між ним та ОСОБА_5., який був посвідчений 22 січня 1964 року виконавчим комітетом Золотопотіцької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, відповідно до якого йому 22 травня 2007 року Золотопотіцькою селищною радою Бучацького району Тернопільської області видано свідоцтво про право власності.

У квітні 2008 року ОСОБА_2 . і ОСОБА_3. подали зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі- продажу будинку по АДРЕСА_1 від 22 січня 1964 року, укладеного між ОСОБА_5. та ОСОБА_1 ., який був посвідчений 22 січня 1964 року виконавчим комітетом Золотопотіцької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 319016, видане 22 травня 2007 року Золотопотіцькою селищною радою Бучацького району Тернопільської області ОСОБА_1., посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам ст. 227 ЦК УРСР, і ОСОБА_1. видано свідоцтво про власність на майно, яке належить їм.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 ., ОСОБА_3. задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22 січня 1964 року, укладений між ОСОБА_5. та ОСОБА_1., який посвідчений 22 січня 1964 року виконавчим комітетом Золотопотіцької сільської ради Бучацького району Тернопільської області; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 319016, видане ОСОБА_1. 22 травня 2007 року Золотопотіцькою селищною радою Бучацького району Тернопільської області.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 16 грудня 2008 року рішення районного суду скасовано в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22 січня 1964 року та в цій частині позову відмовлено; у решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди на підставі досліджених доказів обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1. з 1971 року мешкав у сусідньому, зі спірним, жилому будинку. Він знав, що спірним будинком у цілому користуються, проживаючи в ньому, особи – члени колгоспного двору, головою якого та останнім членом станом на 1990 рік була ОСОБА_4., і що після смерті останньої 26 грудня 1990 року власниками спірного будинку як майна колишнього колгоспного двору відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 листопада 1991 року стали ОСОБА_3. та ОСОБА_2 .

ОСОБА_1. до 1991 року не оспорювалось право членів вказаного колгоспного двору на спірне майно та до 2007 року не оспорювалися свідоцтва про право власності на ОСОБА_4. та її спадкоємців.

За таких обставин, які свідчать про те, що судові рішення ґрунтуються на нормах, що врегульовували членські та майнові відносини в колгоспному дворі, право власності, визначені нормами ЦК УРСР (1540-06) та ЦК України (435-15) , касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваних у справі рішень.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Р ішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.