Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 115мд/тр від 15 грудня 2005 року, що укладений між ним та акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (далі – АТ "Українська пожежно-страхова компанія"), він застрахував належний йому автомобіль "Форд Транзит", 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, на випадок настання зазначених у договорі страхових випадків. 16 листопада 2006 року було виявлено механічні пошкодження двигуна в автомобілі, про що протягом доби він повідомив відповідача телефоном. На станції технічного обслуговування компанії "Віннер Автомотів" було проведено діагностику автомобіля, у результаті якої виявлено дефект двигуна автомобіля. Вважаючи, що виявлене пошкодження є страховим випадком, 14 грудня 2006 року звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, але отримав відмову. Просив суд стягнути з відповідача 52 561 грн. 57 коп. страхового відшкодування.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення районного суду відповідає цим вимогам, оскільки суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що мав місце страховий випадок – випадкова подія, а не дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) і про цю подію страхувальник своєчасно, відповідно до п. 5.1.4 договору, телефоном повідомив страхову компанію (а.с. 9-10, 16-17).

Суд також виходив із того, що внаслідок проведеного ремонту автомобіля та його діагностики встановлено внутрішню несправність двигуна. Такий висновок суду підтверджено листами товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" (а.с. 6,8).

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, наведеного вище не врахував та помилково виходив із того, що страхувальник не виконав умов договору, а саме: п. 5.1.4 і розділу 9 договору страхування, та пп. 9.2.5., 11.1.3 Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного) щодо повідомлення письмово протягом двох днів про факт ДТП і подання довідки дорожньої служби із зазначенням причин заподіяння шкоди та переліком пошкоджень, завданих автомобілю.

При цьому судом не враховано, що ДТП як подія, що могла мати місце під час руху транспортного засобу, не відбулася, а причиною заподіяння шкоди є інша подія – внутрішня несправність двигуна, яка підтверджена діагностикою й не могла бути підтверджена довідкою дорожньої служби.

Викладене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року скасувати, рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 вересня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.