Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" про зобов’язання виконання умов договору та відшкодування матеріальної й моральної шкоди, за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2007 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2007 року,

У червні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що 24 лютого 2005 року вона уклала з Закритим акціонерним товариством (далі – ЗАТ) "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам", скорочена назва ЗАТ "ПРОСТО-страхування", договір страхування належного їй автомобіля "Lexsus RX 300" на випадок його пошкодження.

23 вересня 2005 року, прямуючи на цьому автомобілі з м. Києва до м. Одеси, їй стало зле, тому вона звернулася до Добровеличківської центральної районної лікарні Кіровоградської області, де їй було надано медичну допомогу.

Відчуваючи, що в такому стані не зможе управляти транспортним засобом, вона передала керування цим автомобілем ОСОБА_7

24 вересня 2005 року приблизно в 0 год. 30 хв. на дорозі Київ-Одеса з вини водія автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_8 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), внаслідок якої було пошкоджено її автомобіль.

Відповідно до умов договору страхування, укладеного між нею та ЗАТ "ПРОСТО-страхування", ДТП є страховим випадком, але відповідач відмовився від здійснення страхової виплати в розмірі 40584 грн. 71 коп., мотивуючи відмову тим, що застрахованим транспортним засобом керувала особа, яка не була визначена договором страхування.

Тому вона була змушена провести ремонт автомобіля за кошти, які взяла у борг під 8 відсотків щомісяця, і, повертаючи позику, сплатила крім суми боргу ще 19488 грн. відсотків.

Крім того, внаслідок душевних переживань вона була змушена лікуватися, на що витратила 15000 грн.

Ці суми вона розцінює як збитки, які була змушена понести внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань.

Оскільки, передаючи керування автомобілем ОСОБА_7, вона діяла з метою збереження транспортного засобу, а внаслідок непроведення відповідачем страхової виплати їй було завдано матеріальну й моральну шкоду, ОСОБА_6 просила суд стягнути з відповідача на її користь 40584 грн. 71 коп. страхового відшкодування, 19488 грн. на відшкодування матеріальних збитків, 15000 грн. понесених на лікування та 100000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2007 року позов задоволено частково: дії ЗАТ "ПРОСТО-страхування" щодо відмови ОСОБА_6 у виплаті страхових коштів визнано неправомірними; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 40584 грн. 71 коп. страхової виплати, 19488 грн. матеріального збитку, 10000 грн. компенсації моральної шкоди та судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2007 року рішення місцевого суду змінено, зменшено розмір моральної шкоди до 5000 грн., а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено у страховій виплаті, оскільки ОСОБА_6 передала керування транспортним засобом сторонній особі, у зв’язку з її хворобливим станом та з метою уникнути страхового випадку, загибелі пасажирів чи пішоходів; понесені в зв’язку з цим збитки у виді сплачених відсотків за користування позикою, а також заподіяна моральна шкода підлягають відшкодуванню відповідачем.

Зменшуючи розмір компенсації моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що її розмір є завищеним.

Проте погодитися з цими висновками судів не можна.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

При вирішені справи суди виходили з того, що 24 лютого 2005 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування належного позивачці автомобіля "Lexsus RX 300" від пошкодження, зокрема внаслідок ДТП, за умовами якого до керування цим транспортним засобом було допущено лише ОСОБА_6

23 вересня 2005 року ОСОБА_6, повертаючись з м. Києва до м. Одеси на застрахованому автомобілі через незадовільний стан здоров'я, що підтверджується довідкою Добровеличківської центральної районної лікарні Кіровоградської області від 23 вересня 2005 року № 920, і з метою уникнення ДТП, збереження застрахованого майна й життя пасажирів була вимушена скористатися допомогою та передати кермо ОСОБА_7

24 вересня 2005 року в 0 год. 30 хв. на дорозі Київ-Одеса ОСОБА_8, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, порушив Правила дорожнього руху та скоїв ДТП, внаслідок якої застрахований ОСОБА_6 автомобіль під керуванням ОСОБА_7 було пошкоджено.

ЗАТ "ПРОСТО-страхування" відмовило ОСОБА_6 у страховій виплаті, в зв’язку з тим, що до керування застрахованим транспортним засобом було допущено особу, яка не визначена договором страхування.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 991 ЦК України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування" договором страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, ні ж визначені законом, якщо це не суперечить закону.

Пунктом 5.1.3.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту ЗАТ "ПРОСТО-страхування", які є невід’ємною частиною договору страхування від 24 лютого 2005 року, встановлено, що страховим випадком не визнаються події, що сталися внаслідок керування застрахованим транспортним засобом особою, яка не визначена договором страхування як особа, допущена до керування.

Вирішуючи справу, місцевий суд в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України не звернув уваги, що за умовами укладеного між сторонами договору страхування особою, допущеною до керування застрахованим транспортним засобом, є лише ОСОБА_6; не врахував, що дії позивачки щодо передачі автомобіля ОСОБА_7 не охоплюються умовами страхового полісу, та не вирішив питання, чи не діяла позивачка в даному випадку, передавши керування транспортним засобом іншій особі, на власний ризик; та чи не є ця обставина такою, що виключає настання страхового випадку.

Задовольняючи вимогу ОСОБА_6 про стягнення майнових збитків у виді відсотків за користування позикою, взятою нею для ремонту автомобіля, та задовольняючи частково вимогу про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд належним чином не обґрунтував свій висновок і не навів правових підстав для задоволення цих вимог, передбачених договором страхування або законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи справу, місцевий суд не звернув уваги на те, що вигодонабувачем за укладеним між сторонами договором страхування є Банк "Інпромбанк".

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту ЗАТ "ПРОСТО-страхування" вигодонабувачем є юридична або фізична особа, в тому числі, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, та призначається страхувальником для отримання страхових відшкодувань за договором страхування.

Місцевий суд на ці положення закону уваги не звернув і не вирішив питання, чи має ОСОБА_6 право вимоги за цим позовом.

Переглядаючи справу, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги відповідача.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2007 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.