Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Долинської міської ради до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,

У червні 2007 року Долинська міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з квітня 2005 року будинок АДРЕСА_1 цього будинку зареєстрована відповідачка разом із своїми малолітніми дітьми, однак до гуртожитку не вселялася та протягом тривалого часу в цій кімнаті не проживає, що підтверджується актами комісії та заявою мешканців блоку № 25.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 з дітьми не проживає в кімнаті з дня реєстрації без поважних причин, міська рада просила визнати відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_7 та її синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у кімнаті АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2009 року рішення Долинського районного суду Івано-Фанківської області від 18 листопада 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що 28 жовтня 2003 року Долинською бавовнопрядильною фабрикою ОСОБА_7 видано ордер на ліжко-місце в кімнаті АДРЕСА_1. У даній кімнаті зареєстрована відповідачка з дітьми.

Рішенням Долинської міської ради від 21 жовтня 2003 року гуртожиток прийнятий у комунальну власність територіальної громади міста. У серпні 2005 року гуртожитку надано статус жилого будинку, а в серпні 2006 року замінено статус будинку на житловий будинок малосімейного типу.

Актами Долинської міської ради від 1 грудня 2006 року, 12 січня 2007 року та 9 лютого 2007 року підтверджено, що відповідачка у кімнаті не проживає, її особистих речей не виявлено.

Факт непроживання відповідачки в спірному жилому приміщенні з часу реєстрації, а саме з 2003 року, підтверджується і заявою жителів блоку № 25 ( а.с. 6).

Рішенням Долинської міської ради від 29 вересня 2006 року за відповідачки, її взято на квартирний облік у виконавчому комітеті Долинської міської ради.

Довідкою Шевченківської сільської ради від 25 вересня 2008 року підтверджується, що відповідачка з сім’єю проживає без реєстрації в с. Шевченково Долинського району.

Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Тому відповідно до вимог цього Кодексу ОСОБА_7 та її сини є такими, що втратили право на користування спірною кімнатою.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення судів відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.