Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2008 року,

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1982 року до 1997 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Ще до одруження ОСОБА_4 отримав у власність 1/2 частину житлового будинку в с. Смодна Косівського району Івано-Франківської області. Інша частина цього будинку належала батьку відповідача. Рішенням Вербовецької сільської ради ОСОБА_4 надано дозвіл на перебудову цього будинку, на підставі чого подружжям була знесена 1/2 частина старого будинку та побудовано на цьому місці новий будинок. Від старого будинку залишалася літня кухня, в якій до розлучення мешкали всією сім’єю. Крім того, разом із батьками ОСОБА_4 вони побудували стайню. Вважаючи, що недобудований будинок, літня кухня та 1/2 частина стайні є спільним майном подружжя, позивачка просила провести його поділ між сторонами в рівних частинах.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, за варіантом №1 як першому власнику згідно з висновком комісійної судово-будівельної технічної експертизи від 24 січня 2008 року; у житловому будинку на суму 20 478 грн., з господарських споруд – на суму 11 021 грн. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, за варіантом №1 як другому власнику: у житловому будинку на суму 34 624 грн., з господарських споруд на суму 26 797 грн.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2008 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_1

Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Судом установлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб у Вербовецькій сільській раді Івано-Франківської області в 1982 році, 13 травня 1997 року шлюб між ними було розірвано.

Ще до одруження відповідач отримав за договором дарування своєї баби 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1. У зв’язку з аварійністю цього житла рішенням Вербовецької сільської ради Івано-Франківської області від 15 березня 1985 року ОСОБА_4 надано дозвіл на перебудову будинку. Сторонами спільно як подружжям було знесено 1/2 частину старого житлового будинку й на його місці вони спільно побудували новий житловий двоповерховий будинок (т. 1 а. с. 9-15, 23, 26). Факт спільного будівництва житла підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: документами на придбання будівельних матеріалів та іншими доказами (т. 1 а. с. 42-46, 81).

Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи ступінь готовності спірного житлового будинку складає 87 % (т. 1, а. с. 176-209).

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 4 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) (зі змінами), за позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що незавершений будівництвом житловий будинок, літня кухня та 1/2 частина стайні є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1, а тому це майно належить їм у рівних частинах.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дано правильну оцінку.

Викладене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке постановлене відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2008 року скасувати, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.