Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Григор’євої Л.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 травня 2009 року,

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила визначити порядок користування земельною ділянкою, закріпленою рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради від 13 червня 1956 року за будинком АДРЕСА_1., 13/25 частин якого належать їй на підставі свідоцтва про право власності на житло

№ 23-Р від 14 березня 1996 року, а 12/25 частин – відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 5 грудня 1991 року Генічеською державною нотаріальною конторою Херсонської області та зареєстрованого за № 1-1982, виділивши їй і ОСОБА_4 у користування частки земельної ділянки, пропорційні до розміру належних їм часток житлового будинку з надвірними спорудами.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від

19 січня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Виділено позивачці в користування північно-західну частину земельної ділянки площею

378 кв. м, що менше ніж належні їй 392 кв. м, у тому числі 116 кв. м під будівлями, з окремим виїздом на вул. Махарадзе. На частину площею

15 кв. м, з виділених ОСОБА_3 378 кв. м, установлено земельний сервітут для ОСОБА_4. для обслуговування за необхідності каналізації без права будівництва на сервітутній частині будівель і споруд. Виділено в користування ОСОБА_4 північно-східну частину земельної ділянки площею 376 кв. м, що більше ніж належні йому 362 кв. м, у тому числі 165 кв. м під будівлями, з окремим виїздом на вул. Червоного Жовтня. Зобов’язано ОСОБА_4 перенести належний йому душ літ "Е" на виділену йому в користування частину земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 5 травня

2009 року рішення Генічеського районного суду Херсонської області від

19 січня 2009 року скасовано, у позові ОСОБА_3 відмовлено.

ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 травня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 19 січня 2009 року

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 23-Р від 14 березня 1996 року є власником

13/25 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 є власником 12/25 частин указаного вище будинку, права власності на який він набув на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 5 грудня 1991 року Генічеською державною нотаріальною конторою Херсонської області та зареєстрованого за № 1-1982.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 13 червня 1956 року за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею

797 кв. м, а згідно з висновком технічної експертизи від 5 червня 2007 року фактична площа земельної ділянки складає 754 кв. м.

Указана вище земельна ділянка перебуває в спільному користуванні власників будинку та в них виник спір щодо порядку користування цією земельною ділянкою.

Правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не мають.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції взяв за основу висновок технічної експертизи від 5 червня 2007 року, не взявши до уваги відсутність у сторін плану земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості), плану цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного зі співвласників, а також те, що існує розбіжність між розміром земельної ділянки згідно з рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради та розміром земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні сторін.

Згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Крім того, відповідно до роз’яснень, викладених у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 4 (v0004700-04) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (зі змінами), у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку необхідно витребовувати: документи про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників, а також розташованих на ній будівель, плодово-ягідних насаджень ; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного співвласника ; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним; угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що цей позов є передчасним, зазначаючи, що у сторін відсутній план відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, і відсутні відомості про оформлення сторонами у справі права користування спірною земельною ділянкою з видачею державного акта й визначенням меж цієї земельної ділянки, та з того, що в установленому законом порядку межі спірної земельної ділянки з урахуванням розбіжностей у їх площі не відновлювалися.

Однак у порушення вимог ст. 213, 214, 303, 309 ЦПК України ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд не вирішив по суті спір, що виник між сторонами.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 травня 2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.