Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2009 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 серпня 2006 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої його автомобіль "Нісан-прем’єра", номерний знак НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень, а йому особисто завдано моральної шкоди.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 грудня 2008 року у зв’язку з відмовою ОСОБА_3 від позову закрито провадження у справі в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10 992 грн. 57 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2009 року рішення міськрайонного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 не довів своєї юридичної заінтересованості у цій справі і є неналежним позивачем у зв’язку з тим, що власником пошкодженого автомобіля "Нісан – Прем’єра" у момент дорожньо-транспортної пригоди була ОСОБА_5 і саме вона особисто керувала вказаним автомобілем.

Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 3 серпня 2006 року ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 19 липня 2006 року між транспортними засобами: "Ява – 350", яким керував ОСОБА_4, та автомобілем "Нісан – Прем’єра". ОСОБА_4 визнав свою вину. Згідно з висновком спеціаліста № 423 про оцінку автомобіля "Нісан – Прем’єра 1.8", номерний знак НОМЕР_1, від 18 вересня 2008 року, матеріальний збиток, завданий власникові вказаного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 10 992 грн. 57 коп.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь саме ОСОБА_3 суми збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки згідно з даними бази АІПС "Автомобіль" Бердичівського ВРЕР УДАІ власником транспортного засобу "Нісан – Прем’єра" на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_3 (а.с. 103-107). Дружина позивача, ОСОБА_5, згідно з тимчасовою обліковою карткою (а.с. 106) мала право лише керувати вказаним автомобілем, а не була його власником. Таким чином, відповідно до ст. 3 ЦПК України ОСОБА_3 мав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду, скасованого помилково.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2009 року скасувати, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.