розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, усунення від права на спадкування та визнання права на спадкування,

У січні 2009 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її племінник ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить будинок АДРЕСА_1.

Оскільки перед смертю ОСОБА_5 хворів, вона ним опікувалася, а його син, відповідач ОСОБА_4, не надавав йому допомоги, ОСОБА_3 просила встановити факт родинних відносин, а саме те, що вона є рідною тіткою ОСОБА_5, усунути ОСОБА_4 від спадкування та визнати за нею право на спадкування.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 25 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано, що ОСОБА_6 була матір‘ю ОСОБА_5, а ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_5 по батьківській лінії. Визнано за ОСОБА_3 право на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20 травня 2009 року зазначене судове рішення у частині визнання за ОСОБА_3 права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 скасовано. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду змінити, застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_4 – частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, визнаючи за ОСОБА_3 право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5, встановив, що позивачка ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_5, який до смерті проживав у будинку АДРЕСА_1, що належав його матері - ОСОБА_6 З 24 травня 2008 року, залишившись без будь-яких засобів існування, не маючи змоги працювати у зв’язку з тяжкою хворобою, ОСОБА_5 до дня смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) знаходився у безпорадному стані і потребував матеріальної допомоги, яку йому надавала позивачка ОСОБА_3

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині визнання за ОСОБА_3 права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5, послався лише на те, що суд вийшов за межі позовних вимог.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

На а.с. 60 є змінена позовна заява ОСОБА_3, подана до суду 11 лютого 2009 року, в якій вона просить, зокрема, визнати за нею право на спадкування як за спадкоємцем третьої черги після смерті ОСОБА_5

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є рідною тіткою померлого ОСОБА_5

З травня 2008 року після смерті своєї матері ОСОБА_5, будучи тяжко хворим, залишився без будь-яких засобів існування, не маючи змоги працювати знаходився в безпорадному стані і потребував догляду та матеріальної допомоги, яку йому надавала ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер від ракової інтоксикації.

Зазначені обставини підтверджені показами свідків, історією хвороби і амбулаторною карткою ОСОБА_5, довідкою Черняхівської ЦРЛ, свідоцтвом про смерть.

З урахуванням наведеного районний суд, обґрунтовано застосувавши ч. 2 ст. 1259 ЦК України, задовольнив позовні вимоги позивачки.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення районного суду, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 20 травня 2009 року скасувати. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 25 березня 2009 залишити в силі.