Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного казначейства України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня 2006 року, залишеною без змін постановою голови апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2007 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 164 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 600 грн. на користь держави.

Оскільки вказана постанова скасована заступником Голови Верховного Суду України, а провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КУпАП, просив відшкодувати за рахунок державного бюджету завдану матеріальну шкоду у сумі сплаченого штрафу у розмірі 600 грн. з врахуванням індексу інфляції та 50 тис. грн. моральної шкоди.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 600 грн. у рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 1100 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2009 року ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Державного казначейства України ставиться питання про скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що внаслідок незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на його користь підлягає стягненню згідно з вимогами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) ( далі – Закон) 600 грн. завданої матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Стягуючи за рахунок коштів державного бюджету 600 грн. накладеного на ОСОБА_6 штрафу внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності, суди не звернули уваги на положення ст. 12 Закону, яким встановлений інший порядок відшкодування шкоди. Згідно цього порядку розмір відшкодування завданої шкоди у місячний термін з дня звернення громадянина визначається відповідним органом дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду – до суду вищої інстанції.

Позивач із вказаною вимогою про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди до відповідного органу не звертався, цей орган не вирішував зазначеного питання та постанов про відшкодування шкоди не виносив.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту бо виправних робіт.

Суди у порушення вимог цієї норми права не звернули уваги та не встановили, чи підлягає позивачу відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного казначейства України в разі незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державного казначейства України задовольнити.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.