Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 районної адміністрації Одеської міської ради (далі – ОСОБА_6), приватного підприємства "Дюйм" (далі - ПП "Дюйм") до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа – управління житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, виселення та зобов’язання привести приміщення до попереднього стану, відшкодування моральної шкоди; за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання недійсним розпорядження, усунення перешкод у користуванні власністю за касаційною скаргою ПП "Дюйм" на рішення апеляційного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року,

У липні 2004 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ПП "Дюйм" про визнання недійсним розпорядження, усунення перешкод у користуванні власністю, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2003 року він є власником квартири АДРЕСА_1, у тому числі й підсобних приміщень площею 41,1 кв.м та 55,4 кв.м. Розпорядженням ОСОБА_6 від 21 червня 2004 року № 1877 нежиле підвальне приміщення площею 39,7 кв. м у будинку АДРЕСА_1 передано в оренду ПП "Дюйм" під адвокатське бюро, останнє спробувало зайняти частину його квартири, порушивши стінку й намагаючись установити двері. Просив визнати недійсним розпорядження ОСОБА_6 від 21 червня 2004 року № 1877 та зобов’язати ПП "Дюйм" не чинити йому перешкод у користуванні квартирою.

У серпні 2004 року ОСОБА_6, ПП "Дюйм" звернулися до суду з позовами до ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 березня 2003 року квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (продавець) та ОСОБА_7, ОСОБА_7 (покупці) в частині відчуження нежилих підсобних приміщень підвалу площею 41,1 м. кв. (за технічним паспортом - 39,7 кв.м) та площею 55,4 кв. м.; виселення; зобов’язання привести приміщення до попереднього стану; відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що спірні нежилі підсобні приміщення підвалу є власністю територіальної громади міста, перебувають на балансі ОСОБА_6 і відповідно до договору оренди передані у користування ПП "Дюйм". Просили зобов’язати відповідачів відновити вхід до підвального приміщення з вулиці, демонтувати вхідний проїм із квартири, відновити металеву огорожу; зобов’язати ОСОБА_7, ОСОБА_7 та будь-яких інших осіб не перешкоджати ПП "Дюйм" у користуванні зазначеним підвальним приміщенням; стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_9 солідарно на користь ПП "Дюйм" компенсацію за моральну шкоду в розмірі 40 тис. грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2004 року справи за наведеними позовами об’єднано в одне провадження.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6, ПП "Дюйм" задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 березня 2003 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_7, ОСОБА_7 у частині відчуження нежилих підсобних приміщень підвалу площею 41,1 м. кв. та площею 55,4 кв. м; виселено ОСОБА_7 і ОСОБА_7 з цього приміщення та зобов’язання привести його до попереднього стану. Постановлено стягнути з ОСОБА_7 і ОСОБА_9 на користь ПП "Дюйм" компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 40 тис. грн. солідарно. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсним розпорядження, усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2008 року заяву ОСОБА_7 про перегляд заочного рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2008 року залишено без розгляду.

рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ПП "Дюйм" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, виселення, зобов’язання привести приміщення до попереднього стану, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання недійсним розпорядження, усунення перешкод у користуванні власністю частково задоволено. Визнано розпорядження ОСОБА_6 від 21 червня 2004 року № 1877 "Про передачу в оренду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ПП "Дюйм" таким, що втратило чинність.

ПП "Дюйм" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 та ПП "Дюйм", апеляційний суд виходив із того, що спірне нежиле приміщення підвалу не передано на баланс ОСОБА_6, тому вона не мала права передавати це приміщення в оренду. Оскільки ПП "Дюйм" договір оренди належним чином не оформило, то не мало право вимоги за цим позовом. Доказів на підтвердження спричиненої моральної шкоди ПП "Дюйм" суду не надало.

Повністю з висновками апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

За положеннями ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом установлено, що приміщення підвалу площею 41.1 кв. м (за технічним паспортом від 10 червня 2004 року – 39,7 кв. м) і площею 55,4 кв. м, що розташоване в будинку № 26 по вул. Жуковського в м. Одесі, відповідно до рішення Обласної ради народних депутатів та додатку до нього № 2 від 25 листопада 1991 року є об’єктом комунальної власності. рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 червня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2004 року, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, управління житлового господарства виконкому Одеської міської ради, державного агентства з приватизації задоволено: визнано незаконним розпорядження органу приватизації від 17 листопада 1995 року № 72106 у частині включення до загальної площі квартири АДРЕСА_1 підвальних приміщень площею 41,1 кв. м та 55,4 кв. м; визнано недійсним свідоцтво про право власності на цю квартиру, видане ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, в частині включення до загальної площі зазначеної квартири підвальних приміщень площею 41,1 кв. м та 55,4 кв. м; виселено ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 із зазначених підвальних приміщень; зобов’язано їх закласти самовільно влаштований вхід із холу площею 21,7 кв. м у квартирі до підвального приміщення та демонтувати гвинтові сходи до підвального приміщення. 15 березня 2003 року ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 продали ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 разом зі спірними підвальними приміщеннями. 7 грудня 2007 року між представництвом з управління комунальною власністю Одеської міської ради та ПП "Дюйм" укладено договір оренди нежилого приміщення площею 41,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 та ПП "Дюйм", апеляційний суд не врахував, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 червня 2003 року має преюдиційне значення для вирішення спору в даній справі і встановлені ним обставини не підлягають доказуванню.

Посилання ОСОБА_7 і ОСОБА_7 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, управління житлового господарства виконкому Одеської міської ради, державного агентства з приватизації про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, розпорядження з приватизації, про виселення та зобов’язання закласти вхід в підвальне приміщення є необгрунтованими, оскільки це рішення скасовано ухвалою апеляційного суду Одеської області від 1 листопада 2006 року (т.1 а.с.250).

Ураховуючи встановлені обставини й вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні нежилі приміщення є комунальною власністю, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не мали права їх відчужувати, тому договір купівлі-продажу квартири в частині нежилих підвальних приміщень необхідно визнати недійсним.

За правилами ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов у частині визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 15 березня 2003 року між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з однієї сторони, і ОСОБА_7, з другої сторони, суд першої інстанції послався на ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені норми ЦК 2003 року кореспондуються зі ст. 48 ЦК УРСР, за якою недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, та яка застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

Таким чином, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи, тому за правилами ч. 3 ст. 309 ЦПК України таке порушення не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині.

Оскільки 7 грудня 2007 року між представництвом з управління комунальною власністю Одеської міської ради та ПП "Дюйм" укладено договір оренди спірного нежилого приміщення, а рішення суду першої інстанції ухвалено 19 вересня 2008 року, то висновок апеляційного суду про відсутність у ПП "Дюйм" права вимоги в даній справі є помилковим.

Викладене підтверджується також постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2009 року, яким було відмовлено в задоволенні позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до ПП "Дюйм" про розірвання договору оренди, виселення та стягнення боргу.

Разом з тим апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову ПП "Дюйм" до ОСОБА_7, ОСОБА_9 в частині відшкодування моральної шкоди, проте помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 23 ЦК України.

Так позовні вимоги в цій частині ПП "Дюйм" заявило на підставі ч. 2 ст. 216 ЦК України, відповідно до якої якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу було укладено 15 березня 2003 року і, відповідно, правовідносини регулюються ЦК Української РСР (1540-06) , яка такої норми не містила, підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Указана норма регулює деліктні правовідносини, у той час як між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, порушення яких відповідно до ЦК Української РСР (1540-06) не тягне відшкодування компенсації за завдану моральну шкоду.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, в решті – рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного підприємства "Дюйм" задовольнити частково.

рішення апеляційного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року скасувати.

Заочне рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 солідарно на користь приватного підприємства "Дюйм" моральної шкоди в розмірі 40 тис. грн. скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити. У решті - рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.