Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Морський торговельний порт "Усть-Дунайськ" про стягнення різниці між фактично нарахованою заробітною платою та тією, яка повинна бути нарахована за період з 15 серпня 2006 року до 16 жовтня 2008 роки, стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 1 вересня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював на різних посадах у державному підприємстві "Морський торговельний порт "Усть-Дунайськ". За час його роботи відповідач порушував умови оплати праці та нараховував йому заробітну плату в меншому розмірі. Позивач просив стягнути різницю між фактично нарахованою та отриманою ним заробітною платою та тією, що повинна бути нарахована, в сумі 39 578 грн. 55 коп. Оскільки при звільненні відповідач не виплатив йому заробітну плату в зазначеному розмірі, позивач просив також стягнути з державного підприємства "Морський торговельний порт "Усть-Дунайськ" середню заробітну плату за час затримки в сумі 2 506 грн. 68 коп.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 27 березня 2009 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 1 вересня 2009 року рішення районного суду в частині стягнення з державного підприємства "Морський торговельний порт "Усть-Дунайськ" середньої заробітної плати за час затримки в сумі 2 506 грн. 68 коп. скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення апеляційного суду Одеської області від 1 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.