розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадщину за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 9 вересня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 березня 2008 року її рідна сестра – ОСОБА_3. заповідала їй половину належного їй майна, розташованого по АДРЕСА_1. 11 жовтня 2008 року сестра померла і позивачка дізналася про новий заповіт від 10 жовтня, складений на ім’я відповідачки. Тому просила визнати цей заповіт недійсним, усунути ОСОБА_2. від права на спадкування за законом, оскільки сестра була у безпорадному стані і не усвідомлювала своїх дій.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 15 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 9 вересня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, мотивуючи порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 9 вересня 2009 року залишити без змін.