Суддя Верховного Суду України Балюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконними: наказу про звільнення, запису у трудовій книжці про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання незаконним наказів про позбавлення премії та стягнення суми невиплаченої премії,

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано наказ Генерального директора Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за №269 від 14 грудня 2005 року про звільнення позивача недійсним. Визнано недійним запис за №10 у трудовій книжці позивача про звільнення за ч.2 ст. 41 КЗпП України за втратою довіри та зобов’язано керівництво відповідача зробити відмітку у трудовій книжці ОСОБА_1 про те, що запис №10 є недійсним. Поновлено позивача на роботі на посаді начальника охорони Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Визнано недійсним наказ Генерального директора Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за №262 від

8 грудня 2005 року в частині депреміювання позивача за жовтень 2005 року на 100% та визнано недійсним наказ за №273 від 28 грудня 2005 року. Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 188 533,55 грн, невиплачену премію за жовтень 2005 року у розмірі 2 600 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 червня 2009 року залишено без змін.

На зазначені рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якій ставиться питання про їх скасування, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що посада начальника охорони не входить в коло осіб, з якими можливо розірвання трудового договору на підставі ч.2 ст. 41 КЗпП України

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Оскільки оскаржувані рішення та ухвала відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконними: наказу про звільнення, запису у трудовій книжці про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання незаконним наказів про позбавлення премії та стягнення суми невиплаченої премії.