Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 4 лютого 2010 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Питомець Василь Антонович, про визнання недійсним договору довічного утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час зареєстрованого ним із ОСОБА_4. шлюбу було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 7 серпня 1990 року квартиру АДРЕСА_1. Право власності на неї оформлено на ім'я ОСОБА_4

28 листопада 2007 року остання померла, після чого він дізнався, що 4 червня 2007 року його дружина уклала з відповідачками договір довічного утримання, за умовами якого спірну квартиру передано у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Вважаючи спірну квартиру спільною сумісною власністю, яку було відчужено без його згоди, та в зв'язку з цим договір довічного утримання - незаконним, позивач просив визнати недійсним указаний договір довічного утримання.

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що спірна квартира придбана ОСОБА_4. за свої особисті кошти під час окремого проживання із ОСОБА_1., просили визнати цю квартиру особистою власністю ОСОБА_4

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2009 року, позов ОСОБА_1. задоволено частково, ухвалено визнати недійсним договір довічного утримання в частині передачі права власності на ? частину спірної квартири; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ставлять питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів визнає, що постановлена в справі ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду з таких підстав.

Частиною 1 ст. 304 ЦПК України передбачено, що справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, що надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 75 ЦПК України судова повістка про виклик у суд повинна містити зазначення місця, дня і часу явки за викликом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Частиною 1 ст. 305 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Згідно з матеріалами справи 12 жовтня 2009 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під час постановлення ухвали суду апеляційної інстанції в судовому засіданні присутніми не були.

Як убачається з розписки по справі (а.с. 202) та журналу судового засідання від 5 жовтня 2009 року (а.с. 201) в судовому засіданні було оголошено перерву до 15 год. 30 хв . 12 жовтня 2009 року.

Проте відповідно до журналу судового засідання від 12 жовтня 2009 року судове засідання було відкрито о 14 год. 07 хв . і закінчено о 14 год. 20 хв. (а.с. 231).

Суд апеляційної інстанції зазначені вимоги закону та викладене до уваги не взяв, не вжив необхідних процесуальних заходів для повідомлення відповідачок про час розгляду справи та розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які не були належним чином повідомлені про час явки в судове засідання.

Отже, повідомлення відповідачок про судове засідання, що відбулося 12 жовтня 2009 року, не можна визнати належним і таким, що здійснено в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку.

За змістом ч. 1 ст. 208, п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦПК України, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, судове рішення (рішення, ухвала) підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. 332, п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.