ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2010 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" до ОСОБА_1, третя особа Дніпровська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам", про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з названим позовом.
Зазначав 1 листопада 2007 року втрачав свою чинність укладений у 2002 році між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Славутич" договір оренди земельної ділянки, тому в серпні 2007 року він письмово попередив відповідача про відсутність наміру переукладати договір на новий строк.
У жовтні 2007 року він уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з Приватним підприємством "Аграрною фірмою (далі – ПП АФ) "Борисфен" терміном на п'ять років, який був зареєстрований третьою особою.
Проте в квітні 2008 року йому надійшло повідомлення про те, що на реєстрації в Томаківському відділі Дніпровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" (далі – Томаківській відділ Дніпровської регіональної філії ДП ЦДЗК) знаходиться договір оренди земельної ділянки, укладений ним 2 листопада 2007 року із ТОВ "Славутич".
Оскільки останній договір він не підписував, а зміст договору не відповідає вимогам закону, ОСОБА_1. просив суд визнати його недійсним.
ТОВ "Славутич" позов не визнало та пред’явило зустрічний позов про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним.
Зазначало, що в 2002 році між ним і ОСОБА_1. було укладено договір оренди земельної ділянки на строк до 1 листопада 2007 року.
Скориставшись своїм переважним правом на переукладення договору, товариство 2 листопада 2007 року уклало з ОСОБА_1. новий договір оренди земельної ділянки.
Оскільки діями ОСОБА_1. щодо укладення договору з іншою особою були порушені його права, ТОВ "Славутич", уточнивши та доповнивши позовні вимоги, просило суд визнати договір оренди земельної ділянки укладеним та зобов'язати Томаківській відділ Дніпровської регіональної філії ДП ЦДЗК виконати дії щодо його державної реєстрації.
рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2008 року, первісний позов задоволено: договір оренди земельної ділянки, укладений 2 листопада 2007 року між ОСОБА_1. і ТОВ "Славутич" визнано недійсним, а в зустрічному позові відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Славутич" посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки був підписаний неуповноваженою товариством особою та не містить однієї з істотних умов договору оренди землі, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для визнання договору недійсним.
Однак з таким висновком судів погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України (2768-14) та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.
Судом установлено, що 5 червня 2008 року на виконання припису прокурора Томаківським відділом Дніпровської регіональної філії ДП ЦДЗК було скасовано проведену 22 квітня 2008 року державну реєстрацію спірного договору.
Таким чином, у зв’язку з відсутністю державної реєстрації договір не є укладеним. В той же час, відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , недійсним може бути визнано лише укладений договір. В разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212- 1215 ЦК України).
Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про визнання договору недійсним із порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в первісному позові.
Разом з тим, встановивши, що державна реєстрація договору скасована, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Славутич" про визнання договору укладеним.
За таких обставин в частині вирішення зустрічного позову рішення суду відповідно до ст. 337 ЦПК України слід залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" задовольнити частково.
рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2008 року в частині вирішення первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.
В решті судові рішення залишити без змін.
рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін