Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 9 січня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ВАТ "Луцьке РТП" про визнання недійсним укладеного між ними 6 вересня 2004 року договору оренди земельної ділянки площею 2, 39 га, посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам закону, оскільки не пройшов державної реєстрації і в ньому відсутні істотні умови договору оренди землі.

рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 9 січня 2009 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1. строк звернення до суду. Визнано недійсним договір оренди землі від 6 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_1. та ВАТ "Луцьке РТП". Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки не містить встановлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі, тобто суперечить акту законодавства; до того ж не відбулась його державна реєстрація у встановленому законом порядку, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, зі сторони ВАТ "Луцьке РТП" договір підписано не уповноваженою та то особою.

Однак з такими висновком погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.

Судом установлено, що державна реєстрація підписаного сторонами 6 вересня 2004 року договору оренди земельної ділянки не відбулася.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону.

Зокрема, порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (2073-98-п) , а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (134/2003) , який в силу ст. 106 Конституції України є обов’язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельним ресурсам покладено обов’язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Договір оренди землі між сторонами у державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" не зареєстрований, що ними не оспорюється.

Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку договір не є укладеним.

У той же час, відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 8 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9, недійсним може бути визнано лише укладений договір. У разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ( ст. ст. 1212- 1215 ЦК України).

Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про визнання договору недійсним через порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України, ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі", п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити.

рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 9 січня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.