Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ ? частини зі спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з жовтня 1973 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. 27 березня 1975 року рішенням загальних зборів колгоспу ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку. 27 січня 1999 року рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 6 житловий будинок АДРЕСА_1 здано в експлуатацію. Таким чином указаний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Після смерті дружини відкрилася спадщина на цей будинок. У зв'язку з тим, що 4 грудня 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт на все належне їй майно на ім’я ОСОБА_2, просив визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане на ім’я ОСОБА_3, та визнати за ним право власності на ? частину цього житлового будинку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2008 року, позов задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане 2 березня 2005 року на ім’я ОСОБА_3 Визнано право власності на ? частину цього житлового будинку за ОСОБА_1

ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що побудований ОСОБА_1 разом із дружиною будинок у період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вірно визнав право на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами за ОСОБА_1

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом ч. 2. ст. 372 ЦК України та ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Доводи ж відповідача не спростовують висновків судів, ним не зазначено, які саме порушення матеріального права допущені судами, а мова в скарзі іде стосовно оцінки наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЦПК України відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов.

За змістом ч. 1 ст. 311 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них до або під час попереднього судового засідання у справі.

Посилання ОСОБА_2 на безпідставну відмову в розгляді зустрічного позову та відхилення клопотання про виклик свідків при новому розгляді справи після скасування попереднього судового рішення не грунтуються на вимогах закону.

Позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з вимогами зустрічного позову на загальних підставах.

Досліджені докази оцінені відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає .