розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки "Кредитний альянс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 жовтня 2009 року,

У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 23 листопада 2006 року уклав із ОСОБА_1. кредитний договір № 375/Б, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 170 тис. грн. з виплатою 0, 148 % від залишкової суми боргу за кожен день користування ним строком на 24 місяці.

28 грудня 2006 року уклав із відповідачем кредитний договір № 403/Б та передав останньому 15 тис. грн. з виплатою 0, 148 % від залишкової суми боргу за кожен день користування ним строком на 24 місяці. Посилаючись на те, що з січня 2007 року зобов’язання за кредитними договорами відповідачем не виконувалися, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1. 53 428 грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором № 403\Бвід 28 грудня 2006 року та 249 122 грн. 65 коп. заборгованості за кредитним договором № 375/Б від 23 листопада 2006 року з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь кредитної спілки "Кредитний альянс" 53 428 грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором № 403/Б від 28 грудня 2006 року та 248 237 грн. 38 коп. заборгованості за кредитним договором № 375/б від 23 листопада 2006 року з урахуванням трьох процентів річних і індексу інфляції та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 8 жовтня 2009 року рішення районного суду в частині стягнення з ОСОБА_1. на користь кредитної спілки "Кредитний альянс" суми, отриманої за видатковим касовим ордером № 927 від 23 листопада 2006 року з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції, змінено та зменшено загальну суму стягнення з 248 237 грн. 38 коп. на 205 303 грн. 55 коп. У решті – рішення районного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 23 листопада 2006 року ОСОБА_1. звернувся до кредитної спілки "Кредитний альянс" (далі – КС "Кредитний альянс") із заявою про надання йому кредиту в розмірі 170 тис. грн. строком на 24 місяці на умовах щомісячного погашення кредиту (а.с. 11).

23 листопада 2006 року укладено кредитний договір № 375/Б на суму 170 тис. грн. (а.с. 12).

Згідно з видатковим касовим ордером від 23 листопада 2006 року № 927 ОСОБА_1. отримав 170 тис. грн. (а.с. 14).

28 грудня 2006 року сторонами укладено кредитний договір № 403/Б на суму 15 тис. грн.

ОСОБА_1. вніс до КС "Кредитний альянс" відповідно 10 900 грн. – 28 грудня 2006 року та 3 тис. грн. – 30 грудня 2006 року (а.с. 13).

Задовольняючи частково позов КС "Кредитний альянс" до ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що 28 грудня 2006 року сторонами укладено в простій письмовій формі кредитний договір № 403/Б, за яким відповідач не виконав своїх зобов’язань, а тому згідно з умовами договору підлягають стягненню кредит та відсотки за користування кредитом – 53 428 грн. 20 коп.

Виходячи з недоведеності факту укладання сторонами в належній формі кредитного договору № 375/Б від 23 листопада 2006 року та встановлення факту отримання ОСОБА_1. за видатковим касовим ордером № 927 від 23 листопада 2006 року грошової суми в розмірі 170 тис. грн. на умовах щомісячного погашення цієї суми частинами згідно з його заявою від 23 листопада 2006 року та невиконання ним цього зобов’язання, суд стягнув на користь КС "Кредитний альянс" суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми – 248 237 грн. 38 коп.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 403/Б від 28 грудня 2006 року та ухвалюючи нове рішення в частині стягнення заборгованої суми, отриманої ОСОБА_1. згідно з касовим ордером № 927 від 23 листопада 2006 року (170 тис. ), апеляційний суд вважав недоведеним факт досягнення сторонами у належній формі домовленості про щомісячне погашення заборгованості, а відтак збитки від інфляції та три проценти річних стягнув з 24 листопада 2008 року – дня настання строку погашення боргу.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалені судами попередніх інстанцій рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Так, судами встановлено, що кредитні договори, щодо яких виник спір, датовані 23 листопада та 28 грудня 2006 року. На той час правовідносини у сфері надання фінансових послуг та діяльності кредитних спілок регулювалися законами України: "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , "Про кредитні спілки" (2908-14) та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит – це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент (тут і далі закони в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Фінансова послуга – це операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за

рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Фінансовою, зокрема, вважається послуга з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону).

Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг належить фінансовим установам, а також якщо це прямо передбачено законом фізичним особам – суб'єктам підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 5 Закону).

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має

право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа (ч. 3 ст. 5 цього ж Закону).

Згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Частина 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачає, що здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" також передбачає, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону передбачено, що кредитна спілка надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та змісту ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів членам своєї спілки за рахунок капіталу самої кредитної установи (який формується з внесків членів кредитної спілки) не потребує отримання ліцензії, на відміну від діяльності з надання кредитів іншим особам або надання кредитів за рахунок залучених коштів, яка потребує ліцензування.

Ухвалюючи рішення, ні місцевий суд, ні суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановили, чи є ОСОБА_1. членом КС "Кредитний альянс"; за рахунок яких коштів надавалися йому фінансові кредити – капіталу самої КС "Кредитний альянс" чи залучених коштів; чи отримав позивач ліцензію на право здійснення діяльності з надання таких фінансових послуг на час укладення угод із відповідачем; чи правомірними у зв’язку із цим є дії позивача з надання грошових коштів у позику під проценти (фінансового кредиту) ОСОБА_1.

З’ясування зазначеного питання має правове значення, оскільки в разі незаконності надання ОСОБА_1. грошових коштів під проценти, отримані кошти підлягають поверненню з інших правових підстав (зокрема, глава 83 ЦК України (435-15) ).

Судами допущені й інші порушення процесуальних норм права.

Так, відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному й повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи факт укладення кредитного договору № 375/Б від 23 листопада 206 року та безгрошовість касового ордера № 927 від 23 листопада 2006 року, ОСОБА_1. просив витребувати в позивача первинні фінансові документи про рух коштів у КС "Кредитний альянс" на цю дату.

Задовольняючи позов про стягнення суми за видатковим касовим ордером № 927 від 23 листопада 2006 року, суд першої інстанції без достатнього обґрунтування відхилив клопотання відповідача про витребування первинних фінансових документів про рух коштів у КС "Кредитний альянс" – доказів на підтвердження здійснення цієї фінансової операції, ураховуючи при цьому, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 30 квітня 2009 року підпис в кредитному договорі від 23 листопада 2006 року, укладеному КС "Кредитний альянс" та ОСОБА_1., виконано не ОСОБА_1. (а.с. 74-77, 83, 92, 107).

Апеляційний суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального й процесуального права.

Ураховуючи вищевикладене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2009 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 жовтня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.