У червні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що тривалий час працює головним державним інспектором з охорони праці в енергетиці та зв’язку в територіальному управлінні Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (далі – Держгірпромнагляд по Чернігівській області). Відповідач постійно скаржиться на нього в різні інстанції. 18 березня 2008 року ОСОБА_2. звернувся зі скаргою до Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В., в якій виклав відомості, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність і ділову репутацію.

Посилаючись на те, що інформація, яка міститься в зазначеній скарзі стосовно перевищення ним своїх повноважень; принципового небажання виконувати його примхи та забаганки; штучного створення умов для нав’язування співпраці; скарг людей на його адресу; відношення до підписання актів державної приймальної комісії щодо прийняття об’єктів в експлуатацію; щодо приписів, в яких не вказується дата виконання недоліків та їх усунення; штучного затягування підписання державних актів у зв’язку з особистими рахунками із суб’єктами підприємницької діяльності; підпису скарги ОСОБА_2. та ОСОБА_3.; трагедії в Ніжинському лісі в с. Лосинівка, де загинула людина, і вимагання від підприємця забезпечення обідом, вечерею та транспортом; факту проживання в гуртожитку, наявності квартири та придбання трикімнатної квартири, скромної оплати праці, а також посилання на те, що позивач є "горе інспектором і не заслуговує добрих відгуків і характеризується з негативної сторони"; "ОСОБА_1 пустив глибоко своє коріння; займаючи посаду державного службовця, він прижився на цій посаді та, увійшовши в роль державного інспектора, дозволяє такі речі; викидає вибрики та "в’є верьовки" з підприємців", не відповідає дійсності, просив суд викладені в скарзі на ім’я Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В. від 18 березня 2008 року відомості визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Стягнути з ОСОБА_2. на його користь 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Зобов’язати відповідача вибачитись перед ним шляхом письмового звернення до начальника територіального Держгірпромнагляду по Чернігівській області, визнати свої скарги неправдивими.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 7 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано відомості, викладені ОСОБА_2. у скарзі від 18 березня 2008 року на ім’я Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В. такими, що не відповідають дійсності. Зобов’язано ОСОБА_2. вибачитись перед ОСОБА_1 шляхом направлення на ім’я начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Чернігівській області письмового звернення з визнанням своїх скарг неправдивими. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 200 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 9 січня 2009 року (судом помилково вказано 9 січня 2008 року) рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Скориставшись правом ухвалення нового рішення, апеляційний суд розглянув справу з порушенням наведених норм.

Судами встановлено, що ОСОБА_2. є приватним підприємцем, який займається монтажем електрообладнання. ОСОБА_1. працює на посаді головного державного інспектора з охорони праці в енергетиці та зв’язку в територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Чернігівській області, він є державним службовцем і посадовою особою. У зв’язку з виконанням ним посадових обов’язків сторонам доводилося вступати у відносини.

Вважаючи, що ОСОБА_1. неналежним чином виконує свої посадові обов’язки та порушує його права як підприємця, ОСОБА_2. у грудні 2007 року звертався зі скаргою до начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Чернігівській області. На цю скаргу він отримав відповідь про те, що низка викладених у скарзі фактів дійсно мала місце. Ця відповідь його не задовольнила, а тому в березні 2008 року він звернувся із скаргою до Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що скарга написана ОСОБА_2. з упередженого, негативного ставлення до позивача, її метою є його негативна характеристика, вислови стосовно нього носять образливий характер, ОСОБА_2. збираються негативні факти, які існували в минулому, або не підтверджуються.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, посилаючись на Рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (v008p710-03) (справа про поширення відомостей), апеляційний суд виходив із того, що звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою на неправомірні дії іншої особи не може розцінюватися як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактичною метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи. Крім того, не підлягають спростуванню та доведенню оціночні судження. Таким чином, звернення відповідача ОСОБА_2. зі скаргою на дії ОСОБА_1. з метою перевірки та оцінки правомірності певних його дій як посадової особи державного органу, з вживанням певних мовних засобів ("горе-інспектор" тощо) не можна вважати поширенням відомостей, які порочать честь, гідність і ділову репутацію або завдають шкоди інтересам позивача.

Однак погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути ці звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (v008p710-03) , суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що звернення відповідача було спрямоване не до правоохоронного органу, а до органу виконавчої гілки влади.

У мотивувальній частині рішення апеляційний суд не зазначив, які саме відомості не підлягають спростуванню та з якої підстави: є зверненням до правоохоронного органу чи державного органу, а тому не можуть розцінюватися як поширення неправдивих відомостей, чи є оціночними судженнями.

Апеляційний суд не звернув уваги, що в скарзі на ім’я Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В. відповідач указав на те, що викладені ним факти є достовірними, та не зазначив, в якій частині, крім достовірних фактів, звернення ОСОБА_2. є оціночним судженням.

Апеляційний суд належним чином не перевірив, чи викладена в скарзі на ім’я Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В. інформація є фактами, які принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача.

Вважаючи, що ОСОБА_2. не може відповідати за позовом у зв’язку зі зверненням до органу влади, апеляційний суд не перевірив доводів ОСОБА_1. про те, що причиною звернення відповідача було не доведення до відома державного органу влади дотримання ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, а формування негативної думки щодо його діяльності, та не врахував, що звернення до органу влади, який є компетентним перевіряти інформацію, не звільняє автора звернення від відповідальності, якщо для такого звернення не було жодних підстав і воно було викликане не наміром виконати свій громадський обов’язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси.

Свого висновку із цього питання апеляційний суд не зробив.

Викладене свідчить, що в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд належним чином не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми права, якими вони регулюються, не дав належної правової оцінки зібраним доказам, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Під час повторного розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати роз’яснення, що містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , про те, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, указана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки в такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим, наявність у такому зверненні неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадянський обов’язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Слід з’ясувати й можливість застосування такого способу захисту як вибачення.

З урахуванням наведеного ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.