Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення,

У серпні 2006 року ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_1. у зв’язку з його роботою на підприємстві виділена кімната АДРЕСА_1, в яку він вселився разом із сім’єю на підставі ордеру № 140 від 20 червня 1994 року. Наказом № 31 від 28 червня 1995 року відповідач звільнений з роботи за власним бажанням.

З метою забезпечення житлом і покращення житлових умов працівників, профспілковим комітетом та адміністрацією товариства 14 червня 2006 року винесено рішення про виселення з гуртожитку осіб, які припинили з підприємством трудові відносини.

У зв’язку з наведеним просили виселити відповідачів з кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 листопада 2008 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження № 43 від 12 серпня 1992 року прийнято на роботу до ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" з 17 серпня 1992 року.

На підставі ордеру № 140 від 20 червня 1994 року відповідач разом із сім’єю вселився до кімнати № 32 гуртожитку, який розташований по АДРЕСА_1.

Розпорядженням № 31 від 28 червня 1995 року ОСОБА_1. звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗПП України.

Не зважаючи на звільнення ОСОБА_1. продовжує проживати в гуртожитку разом з дружиною та сином. Добровільно виселятися з кімнати № 32 на вимогу товариства від 14 липня 2006 року відповідачі відмовляються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем пропущена без поважних причин позовна давність, що у відповідності до вимог ст.ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ( ст. 319 ЦК України ).

Право на судовий захист та його спосіб передбачено ст. 16 ЦК України, і зокрема ст. 391 цього ж Кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У ст. 76 ЦК УРСР було передбачено, а також у ст. 261 ЦК України встановлено початок перебігу позовної давності.

Встановлено, що зазначені правопорушення мають тривалий характер, оскільки весь час порушуються права власника майна. Тому згідно цього Кодексу постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця, та за положенням ст. 268 ЦК України до таких вимог позивача позовна давність не може бути застосована.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 18 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.