Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відновлення межі, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Луганської області від 1 червня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про відновлення межі, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що їй на праві власності належить АДРЕСА_1.

Відповідач є власником будинку № 38, розташованого на сусідній земельній ділянці.

Зазначені земельні ділянки було відведено відповідно до рішення виконавчого комітету Красноріченської селищної ради від 10 жовтня 1973 року у розмірі 700 кв.м (25х28) кожна.

Посилаючись на те, що зовнішня ширина її земельної ділянки становить 24 м 60 см, у той час як зовнішня ширина земельної ділянки відповідача становить 26 м 30 см і що ОСОБА_6, самовільно зайнявши 1 м належної їй земельної ділянки, збудував металевий гараж (ангар) впритул до її сараю, що призвело до часткового руйнування сараю, розмістив металеву ємкість, самовільно зайнявши 60 см належної їй земельної ділянки, та паркан, самовільно зайнявши 40 см належної їй земельної ділянки, просила відновити межі між земельними АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Красноріченської селищної ради від 10 жовтня 1973 року; зобов`язати відповідача знести самовільно збудований металевий гараж (ангар), металеву ємкість та паркан з належної їй земельної ділянки; стягнути з відповідача 3 126 грн. 69 коп. на відшкодування збитків, завданих руйнуванням сараю, 6 944 грн. вартості ремонтних робіт сараю, 1 600 грн. моральної шкоди, 1 146 грн. 70 коп. понесених судових витрат.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 8 грудня 2008 року задоволено частково. Відновлено межу, яка поділяє земельні АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Красноріченської селищної ради від 10 жовтня 1973 року; зобов`язано ОСОБА_5 знести самовільно збудований металевий гараж (ангар), металеву ємкість та паркан із належної ОСОБА_4 земельної ділянки; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 126 грн. 69 коп. на відшкодування збитків, завданих руйнуванням сараю, 6 944 грн. вартості ремонтних робіт сараю, 1 600 грн. моральної шкоди, 1 146 грн. 70 коп. понесених судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 1 червня 2009 року рішення Кремінського районного суду Луганської області від 8 грудня 2008 року в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про відновлення межі між земельними АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Красноріченської селищної ради від 10 жовтня 1973 року та стягнення з відповідача збитків, завданих руйнуванням сараю, вартості ремонтних робіт сараю, моральної шкоди та понесених судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_5 знести самовільно збудований металевий гараж (ангар), металеву ємкість та паркан з належної позивачці земельної ділянки залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 335- 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 1 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.