Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі – ВАТ "МК "Азовсталь") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ "МК "Азовсталь" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював електромонтером шостого розряду на дільниці автоматизації виробничих процесів ВАТ "МК "Азовсталь", має стаж роботи 35 років, визнаний дитиною війни.

Наказом № 258-К від 28 березня 2008 року його було звільнено із займаної посади на підставі ч. 1 ст.40 КзпП України у зв’язку зі скороченням чисельності, та штату працівників з 31 березня 2008 року, про що було зроблено запис у його трудовій книжці, хоча він фактично рахувався на роботі 1, 2 і З квітня 2008 року, оскільки здавав матеріальні цінності, однак оплату за ці три робочі дні не отримав.

ОСОБА_3 вважаючи, що фактично ніякого скорочення штату працівників не було; була порушена процедура звільнення; при звільненні йому не була запропонована інша робота на цьому ж підприємстві; він має переваги в залишенні на роботі, оскільки має статус дитини війни, є автором винаходів і рацпропозицій, 35 років безперервного стажу на підприємстві, високий рівень кваліфікації і продуктивність праці, просив поновити йому строк для звернення до суду; поновити його на роботі на посаді електромонтера шостого розряду; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31 березня 2008 року до дня прийняття рішення у справі, у тому числі за відпрацьовані 1, 2, 3 квітня 2008 року; стягнути з ВАТ "МК "Азовсталь" на його користь на відшкодування моральної шкоди 3 тис. грн.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 строк для звернення до суду із зазначеним позовом.

ОСОБА_3 поновлено на роботі електромонтером шостого розряду товстолистового цеху ВАТ "МК "Азовсталь" з 31 березня 2008 року.

Стягнуто з ВАТ "МК "Азовсталь" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2008 року до 27 квітня 2009 року – 11 810 грн. 24 коп.

Стягнуто з ВАТ "МК "Азовсталь" на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн.

Стягнуто з ВАТ "МК "Азовсталь" на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн.

Стягнуто з ВАТ "МК "Азовсталь" 126 грн. 60 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Новоазовського районного суду Донецької області від 7 травня 2009 року виправлено описки в резолютивній частині рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року та стягнуто з ВАТ "МК "Азовсталь" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2008 року до 27 квітня 2009 року – 47 240 грн. 96 коп.; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 480 грн. 19 коп. і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2009 року рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року та ухвалу цього ж суду від 7 травня 2009 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, і залишення в силі рішення та ухвали суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд посилався на те, що ОСОБА_3 мав найнижчу кваліфікацію і продуктивність праці й не мав переважного права на залишення на роботі.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій тощо.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції було встановлено, що наказом № 258/К від 28 березня 2008 року у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників товстолистового цеху ВАТ "МК "Азовсталь" електромонтера з ремонту і обслуговування електрообладнання шостого розряду ОСОБА_3 зі згоди профспілкового комітету звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 31 березня 2008 року (а. с. 26).

Згідно з копією наказу № 295тр від 26 листопада 2007 року і додатку 1 до нього на ділянці автоматизації виробничих процесів передбачено вивільнення двох одиниць електромонтерів із ремонту та обслуговування електрообладнання шостого розряду ( а. с. 27,28).

Відповідно до п. 1.3. посадової інструкції електромонтером шостого розряду з ремонту і обслуговування електрообладнання може бути призначена особа, яка має середньо-спеціальну освіту, а відповідно до копії атестата ОСОБА_3 має таку освіту ( а. с. 177).

ОСОБА_3 пропрацював на підприємстві 35 років, є автором винаходів і раціоналізаторських пропозицій, не мав за час роботи на підприємстві порушень трудової дисципліни, має статус дитини війни ( а. с. 10, 16).

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки поняття "кваліфікація" включає в себе не лише освітній рівень працівника, а й стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення керівництва, володіння певними програмами тощо.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року скасувати, рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.