Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой", ОСОБА_1 про стягнення відсотків за кредитним договором за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2009 року,

У липні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі – ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 липня 2003 року між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", та приватним виробничо-комерційним підприємством "Інтрансавтострой", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" (далі – ТОВ "Інтрансавтострой"), укладено кредитний договір, за умовами якого вказаному підприємству було відкрито кредитну лінію в сумі 229 752, 53 євро зі сплатою 13 процентів річних строком до 24 липня 2006 року.

Того ж дня між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1. було укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався відповідати за зобов'язаннями приватного виробничо-комерційного підприємства "Інтрансавтострой".

У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх зобов'язань рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2006 року ухвалено стягнути солідарно з ТОВ "Інтрансавтострой" та ОСОБА_1. на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість по кредиту в сумі 229 751, 96 євро, що за курсом Національного Банку України становило 1 484 188 грн. 47 коп., по сплаті процентів в сумі 27 412, 85 євро, що за курсом Національного Банку України становило 177 085 грн. 91 коп.; рішенням того ж суду від 26 січня 2007 року ухвалено стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість по сплаті процентів за період з 30 травня 2006 року до 9 січня 2007 року в сумі 121 112 грн. 62 коп.

Оскільки ці судові рішення не виконанні та заборгованість за кредитом не сплачена, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість по сплаті процентів в сумі 265 423 грн. 53 коп.

У процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість по сплаті процентів в сумі 258 975 грн. 85 коп.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 4 грудня 2008 року позов задоволено в повному обсязі, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2009 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням того ж апеляційного суду від 6 квітня 2009 року ухвалено стягнути з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ТОВ "Інтрансавтострой" на відшкодування сплачених державного мита 850 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

В обгрунтування касаційної скарги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .

Скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості по сплаті процентів за кредитним договором за період, що мав місце після ухвалення попередніх судових рішень, апеляційний суд виходив із того, що рішенням суду від 7 серпня 2006 року остаточно вирішено спір по суті й припинено правовідносини сторін за кредитним договором, їхні правовідносини перейшли в стадію виконання судових рішень, які регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) та нормами розділу VIІ ЦПК України (1618-15) , а не ЦК України (435-15) .

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.

Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України, які не передбачають таку підставу припинення зобов’язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Відповідно до наведеного та ст. 599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Разом із тим, за змістом ст. ст. 11, 12, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України право, яке захищає суд, повинно існувати на день прийняття судового рішення.

Отже, саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не проведено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від виконання передбаченого договором зобов'язання щодо сплати процентів річних. Наявність судових рішень про стягнення заборгованості й відкриття виконавчого за цими рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 липня 2003 року між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", та приватним виробничо-комерційним підприємством "Інтрансавтострой", правонаступником якого є ТОВ "Інтрансавтострой", укладено кредитний договір № 012/03-1/071.

Згідно з п. 1.1 цього договору банк відкриває товариству кредитну лінію у розмірі 229 752, 53 євро з установленням строків погашення кредиту за графіком з 24 липня 2003 року до 24 липня 2006 року зі сплатою 13% річних. пунктом 9.1 цього договору передбачено, що він набуває чинності з часу надання кредитних коштів (частини коштів) та діє до часу повного погашення кредитної заборгованості( позики, процентів за користування, штрафів та пені).

Того ж дня між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1. було укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався відповідати за зобов'язаннями приватного виробничо-комерційного підприємства "Інтрансавтострой".

Позивач свої зобов'язання виконав, а відповідачі допустили заборгованість, у зв'язку з чим рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2006 року ухвалено стягнути солідарно з ТОВ "Інтрансавтострой" та ОСОБА_1. на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість по кредиту в сумі 229 751, 96 євро, що за курсом Національного Банку України становило 1 484 188 грн. 47 коп., по сплаті процентів в сумі 27 412, 85 євро, що за курсом Національного Банку України становило 177 085 грн. 91 коп. Рішенням того ж суду від 26 січня 2007 року ухвалено стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість по сплаті процентів за період з 30 травня 2006 року до 9 січня 2007 року в сумі 121 112 грн. 62 коп.

На час ухвалення рішення судом першої інстанції (грудень 2008 року) заборгованість за кредитом повністю не погашена.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав доведеним факт невиконання відповідачем основних грошових зобов’язань до моменту ухвалення рішення, що за висновком суду тягне обов'язок боржника виконати зобов'язання за договором щодо сплати процентів річних.

Таким чином, апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом.

За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції та в зв'язку з цим додаткове рішення апеляційного суду також підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2009 року та додаткове рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 6 квітня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 4 грудня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.