розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіального галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", Коростенської дирекції залізничних перевезень Державного територіального галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 9 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 4 грудня 2008 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з лютого 1991 року він працював у відповідача на посаді чергового по ст. Олевськ Коростенської дирекції залізничних перевезень. Наказом № 73 від 4 квітня 2008 року – відсторонений від роботи до проходження обов’язкового медичного огляду.

Наказом № 130 від 2 червня 2008 року його було безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за ухилення від проходження обов’язкового медичного огляду.

Наказом № 436 ос від 1 липня 2008 року, в який внесено зміни наказом № 676 ос від 15 вересня 2008 року, він був звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) за прогул без поважних причин.

Вважаючи своє звільнення незаконним, просив суд визнати вищезазначені накази незаконними та скасувати, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 9 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 4 грудня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 правомірно звільнили з роботи за прогул без поважних причин, а саме за невихід його на роботу в період з 5 квітня 2008 року до дня звільнення.

Такий висновок суду всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України є таким, що свідчить про неповне з’ясування судами вимог щодо повного з’ясування обставин справи та необґрунтування рішення суду належними доказами.

Пунктом 4 ст. 40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за прогул без поважних причин.

Суди, розглянувши справу й не залишивши поза увагою факту відсторонення позивача від роботи до проходження ним медичного огляду й надання документів, що свідчать про його проходження, і факту відсутності в нього такого висновку на день звільнення, не зазначили, на якій підставі відсторонений від виконання трудових обов’язків зобов’язаний був з’являтися на роботі без медичного висновку, та відповідно не дійшли висновку, чи є така відсутність ОСОБА_1 на роботі прогулом без поважних причин.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Р ішення Олевського районного суду Житомирської області від 9 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 4 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.