розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального виробничого підприємства "Краматорський водоканал" про зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2008 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що на підставі укладеного 18 грудня 2002 року з комунальним виробничим підприємством "Краматорський водоканал" (далі - КВП "Краматорський водоканал") договору є споживачем комунальних послуг з водопостачання та каналізації, які надаються підприємством відповідача.

Відповідно до пп. 6.2.6-6.2.7 вказаного договору споживач зобов’язаний допустити на об’єкт водоспоживання представника КВП "Краматорський водоканал", за наслідками обстеження оформити акт та інші документи, виконати ремонтні роботи і провести метрологічну повірку квартирних приладів обліку холодної і гарячої води в обумовлені паспортом терміни за свій рахунок.

ОСОБА_3, вважаючи, що зазначені пункти договору суперечать вимогам ст. 28 Закону України "Про метрологію і метрологічну діяльність", якою передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання, просила визначити недійсними пп. 6.2.6-6.2.7 договору від 18 грудня 2002 року, зобов’язати відповідача здійснити періодичну повірку приладів обліку за спожиту для побутових потреб воду за власний рахунок.

Крім того, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 4 вересня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2009 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 6.2.6 договору від 18 грудня 2002 року у частині зобов’язання виконання ремонтних робіт та проведення метрологічної повірки квартирних приладів обліку холодної і гарячої води в обумовлений паспортом термін у спеціалізованій організації за рахунок споживача. Зобов’язано КВП "Краматорський водоканал" здійснити повірку (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) приладів обліку за спожиту для побутових потреб воду за власний рахунок згідно з актом від 20 березня 2008 року. У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі КВП "Краматорський водоканал" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Міський суд, відмовляючи у позові, виходив із того, що позивачка не надала доказів про те, що відповідач є виконавцем комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Крім того, оскільки позивачкою договір про надання послуг до 1 січня 2006 року не приведено у відповідність до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , він втратив чинність, а тому визнати недійсними окремі пункти договору неможливо.

Апеляційний суд, скасовуючи вказане рішення та задовольняючи позов частково, посилався на те, що позивачка хоча і не укладала новий договір, однак фактично користується послугами, які надає відповідач та оплачує їх, а тому попередній договір від 18 грудня 2002 року продовжує свою дію. Що стосується вимог у частині зобов’язання відповідача здійснити періодичну повірку лічильників за свій рахунок, апеляційний суд задовольнив позов з підстав, передбачених ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) (далі – Закон) договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Апеляційний суд, задовольняючи вимоги про визнання недійсним п . 6.2.6 договору від 18 грудня 2002 року не врахував вказані положення зазначеного Закону і по суті визнав недійсним положення договору, який втратив чинність згідно із Законом.

Крім того, посилання апеляційного суду на фактичне продовження договору про надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення не узгоджується з положеннями Закону України від 10 січня 2002 року "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , згідно з яким встановлено виключний перелік споживачів, з якими підприємства питного водопостачання укладають договори на надання послуг.

Укладання таких договорів особисто з фізичними особами – власниками квартир у багатоквартирних будинках цим Законом не передбачено.

Згідно з п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Пунктом 1.3 наказу Держжитлокомунгоспу України від 25 квітня 2005 року № 60 "Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді" виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов’язків, визначених у частині 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

На підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року № 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті" (483-95-п) облвиконкоми повинні вжити заходів до утворення цільових фондів для фінансування впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії і створення мережі служб встановлення, технічного обслуговування, ремонту і контролю за їх функціонуванням.

Згідно з п. 29 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (560-2005-п) (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює зазначені роботи. Тобто вказані витрати включені до типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 року № 947 "Про Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2007 роки" (947-95-п) (зі змінами та доповненнями) установлені на об’єктах житлового фонду лічильники перебувають у віданні власника житлового фонду, або за його дорученням – у виконавців комунальних послуг. Згідно з нормативними вимогами вони підлягають періодичній державній повірці як у процесі експлуатації, так і після ремонту. Ремонт, обслуговування та повірка приладів обліку під час експлуатації виконуються за рахунок власника житлового фонду.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_3 та посилаючись на ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" у порушення вимог ст. 213 ЦПК України належним чином не з‘ясував, чи є відповідач тим підприємством, яке надає послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання, хоча КВП "Краматорський водоканал" в судових засіданнях і в скаргах посилався саме на те, що він не визначений як виконавець житлово-комунальних послуг відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .