Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про поділ майна, визнання права власності та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року,

У травні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поділ майна, визнання права власності, посилаючись на те, що в шлюбі з ОСОБА_4 за спільні кошти 21 серпня 1994 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, а також кухонний гарнітур з м’яким куточком, холодильник, гірку, м’який куточок, письмовий стіл, тумбу під телевізор, софу, праску, пилосос, телевізор, диван, сервант, шафу та два ліжка.

Ураховуючи інтереси неповнолітнього сина – ОСОБА_6, який після розірвання шлюбу залишився проживати з нею, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на 3/5 частини зазначеної квартири та виділити їй кухонний гарнітур із м’яким куточком, холодильник, гірку, м’який куточок, письмовий стіл, тумбу під телевізор, софу, праску, пилосос, а решту майна залишити ОСОБА_4.

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що спірна квартира придбана за рахунок коштів, отриманих нею та її чоловіком, ОСОБА_6, від продажу 17 листопада 1993 року квартири, яка їм належала за попереднім місцем проживання в м. Тбілісі (Республіка Грузія).

Договір купівлі-продажу було оформлено на сина – ОСОБА_4, оскільки він на той момент мав громадянство України.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_5 право власності по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1, 1/3 частину вказаної квартири залишено у власності ОСОБА_4

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині поділу меблів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на половину квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_4 – на половину зазначеної квартири.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, направлення справи на новий розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 і відмову в задоволенні позову ОСОБА_5, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що спірна квартира придбана за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому є їхнім спільним майном, в якому частки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є рівними. Сам по собі факт продажу батьками ОСОБА_4 квартири в м. Тбілісі (Республіка Грузія) не підтверджував придбання спірної квартири у м. Харкові саме за ті кошти, які отримали батьки ОСОБА_4 за продаж своєї квартири.

Суду не було надано документів про наявність у ОСОБА_5 та її чоловіка при в’їзді на територію України коштів у розмірі вартості придбаної квартири або інших доказів на підтвердження таких обставин.

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав за ОСОБА_3 право власності на половину квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_4 – на половину зазначеної квартири

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції досліджені обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.