Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,

У березні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення збитків і відшкодування моральної шкоди .

Зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право власності від 9 квітня 2001 року належить нежиле приміщення "Центр дозвілля", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

23 грудня 2005 року вона уклала з ОСОБА_7 договір оренди, за умовами якого передала йому у строкове платне користування обрядовий зал та сауну, що розміщені в приміщенні "Центру дозвілля". 22 лютого 2006 року в орендованому приміщенні сталася пожежа, причиною якої було порушення орендарем п. 7.13.9 Правил пожежної безпеки (z0219-95) та внаслідок якої було пошкоджене належне їй на праві власності майно.

Посилаючись на те, що внаслідок винних дій відповідача їй було завдано матеріальної шкоди, просила стягнути із ОСОБА_7 на її користь 86 438 грн. на відшкодування завданих збитків та 10 000 грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення збитків і відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2008 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 188 грн. 31 коп. понесених судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2009 року рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 листопада 2008 року та додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2008 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування збитків і розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_7 на її користь 99 906 грн. на відшкодування збитків, 2 000 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, 2 000 грн. витрат на правову допомогу, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави 999 грн. судових витрат. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 9 квітня 2001 року належить нежиле приміщення "Центр дозвілля", яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

23 грудня 2005 року за договором оренди ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 у строкове платне користування обрядовий зал та сауну, що розташовані в приміщенні "Центру дозвілля".

22 лютого 2006 року в орендованому приміщенні сталася пожежа, причиною якої було порушення орендарем п. 7.13.9 Правил пожежної безпеки внаслідок якої було пошкоджене належне ОСОБА_6 на праві власності майно.

Відповідно до ст. 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Установивши, що об`єкт оренди було пошкоджено з вини наймача, який не обладнав у верхній зоні парильного відділення та найближчих до електронагрівача кромках дерев`яної обшивки датчиків температури, заблокованих із терморегулятором електронагрівача, що відключав би електричну енергію у разі підвищення температури на датчиках до 110 градусів Цельсія, і допустив експлуатацію сауни сторонньою особою, яка не вимкнула на ніч електронагрівач парильного відділення, унаслідок чого й сталася пожежа, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про покладення на відповідача обов`язку відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.