Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001" про визнання правочинів недійсними, визнання майна спільним майном подружжя, поділ майна подружжя, визнання права власності, виселення та вселення й за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001", про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочинів та правовстановлюючих документів дійсними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2009 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що перебував із ОСОБА_2. у зареєстрованому шлюбі з вересня 1999 року до листопада 2005 року. У період шлюбу ними набуто майно, яке просив поділити, виділивши йому у власність: легковий автомобіль "Тойота Королла", 2003 року випуску; квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; дачний будинок АДРЕСА_3. Виділити у власність ОСОБА_2.: легковий автомобіль "Тойота Королла", 2002 року випуску; легковий автомобіль "Сеат Альгамбра", 1999 року випуску; квартиру АДРЕСА_4; квартиру № АДРЕСА_5; місце НОМЕР_1 та місце НОМЕР_2 у підземному паркінгу (автостоянці) за адресою: м. Одеса, вул. Палубна, 9. Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_2. з дачного будинку АДРЕСА_3, вселити його до вищевказаного дачного будинку. Виселити ОСОБА_4 із квартиру АДРЕСА_2, вселити його до вищевказаної квартири. Стягнути з ОСОБА_2. на його користь кошти в сумі, що перевищує розмір частки ОСОБА_2. у спільному майні. Також ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку АДРЕСА_3 укладений 20 червня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.; визнати недійсними угоди про розірвання договорів № 106 і № 107 від 14 листопада 2002 року про інвестування будівництва житла, укладені між ОСОБА_2. та ТОВ "ІСТОК-2001"; визнати недійсним договір № 618 про інвестування будівництва житла, укладений 23 червня 2004 року між ОСОБА_3. та ТОВ "ІСТОК-2001"; визнати недійсною угоду, укладену 9 липня 2004 року між ОСОБА_3. і ТОВ "ІСТОК-2001" про розірвання договору від 23 червня 2004 року за № 618 про інвестування будівництва житла; визнати недійсним договір № 630 про інвестування будівництва житла, укладений 8 липня 2004 року між ОСОБА_4 і ТОВ "ІСТОК-2001". Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що перераховане в позовній заяві майно було придбане під час перебування в шлюбі на кошти подружжя, тому вважає, що відповідно до ст. 71 СК України зазначене майно підлягає розподілу між ним і відповідачкою ОСОБА_2. виходячи з принципу рівності часток чоловіка та дружини. Указував, що угоди про розірвання договорів № 106 та № 107 про інвестування житла були укладені відповідачкою ОСОБА_2. без його згоди, а тому є недійсними. Також ОСОБА_1 указував, що покупцем за договором купівлі-продажу дачного будинку № 38 від 20 червня 2003 року повинен бути він, а не ОСОБА_3., оскільки, як указує позивач, гроші на придбання будинку були надані ним.

ОСОБА_2. заявила зустрічний позов, який у процесі розгляду справи уточнила, просила поділити спільне майно подружжя та виділити їй у власність автомобіль "Сеат Альгамбра", 1999 року випуску; місце НОМЕР_1 на підземній стоянці (паркінгу) по вул. Палубній, 9/1 у м. Одесі, а ОСОБА_1 виділити автомобіль "Тойота Королла", 2003 року випуску. Стягнути з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 6 609 грн. 71 коп, різницю у вартості ідеальної частки подружжя.

ОСОБА_3. звернулась до суду з позовом про визнання правочинів і правовстановлюючих документів дійсними, зокрема: договір інвестування № 645, укладений 23 липня 2004 року між ТОВ "Істок-2001" і ОСОБА_3.; свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5, видане на ОСОБА_3; свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 видане на ОСОБА_3 8 липня 2004 року; договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_3 укладений 20 червня 2006 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3.; договір про участь у пайовому будівництві одного місця на підземній стоянці по вул. Палубній, 9/1 та подальше користування місцем НОМЕР_2 на автостоянці по вул. Палубній, 9/1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС № НОМЕР_3 від 26 листопада 2005 року на автомобіль "Тойота Королла", видане на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року первісний і зустрічний позови задоволено частково. Поділено майно, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2. на праві спільної сумісної власності. Виділено у власність ОСОБА_2. автомобіль "Сеат Альгамбра", 1999 року випуску; місце НОМЕР_1 на підземній стоянці (паркінгу) по вул. Палубній, 9/1 у м. Одесі. У власність ОСОБА_1 виділено автомобіль "Тойота Королла", 2003 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 6 609 грн. 71 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено й визнано дійсними: договір інвестування № 645, укладений 23 липня 2004 року між ТОВ "Істок-2001" і ОСОБА_3.; свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5, видане на ОСОБА_3; свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 видане на ОСОБА_3 8 липня 2004 року; договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_3, укладений 20 червня 2006 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3.; договір про участь у пайовому будівництві одного місця на підземній стоянці по вул. Палубній, 9/1 та подальше користування місцем НОМЕР_2 на автостоянці по вул. Палубній, 9/1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС № НОМЕР_3 від 26 листопада 2005 року на автомобіль "Тойота Королла", видане на ім'я ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано. Первісний і зустрічний позови задоволено частково. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Виділено у власність ОСОБА_2. автомобіль "Сеат Альгамбра", 1999 року випуску; місце НОМЕР_1 на підземній стоянці (паркінгу) по вул. Палубній, 9/1 у м. Одесі. У власність ОСОБА_1 виділено автомобіль "Тойота Королла", 2003 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 6 609 грн. 71 коп. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Малиновського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2005 року, 27 квітня 2006 року та 15 червня 2006 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що до спільного майна подружжя відноситься легковий автомобіль "Сеат Альгамбра", легковий автомобіль "Тойота Королла" та місце на підземній парковці. Відносно іншого майна, заявленого ОСОБА_1 до поділу, не добуто належних і допустимих доказів про те, що майно є об’єктом спільного сумісного майна подружжя.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.