Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович, Перша Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування квартири з чужого незаконного володіння та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 15 жовтня 2009 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування квартири з чужого незаконного володіння та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру. Позивачка зазначала, що її батьку ОСОБА_5. на праві приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. У встановлений законом для прийняття спадщини строк вона подала заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак довідалася, що 28 липня 2005 року невідома особа від імені батька відчужила квартиру за договором купівлі-продажу ОСОБА_2. 15 грудня 2005 року ОСОБА_2. продав квартиру ОСОБА_3., а та 28 грудня 2005 року продала квартиру ОСОБА_4. Посилаючись на те, що вона прийняла спадщину у встановленому законом порядком, а спадкова квартира незаконно була продана, позивачка просила визнати договір купівлі-продажу квартири від 28 липня 2005 року, укладений невідомою особою від імені її батька, який на той час вже був покійним, недійсним, визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом та витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_4., а також зобов’язати обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати квартиру за нею.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 9 червня 2009 року позов задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 28 липня 2005 року між ОСОБА_5. та ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1. 8 000 грн., що становить ціну квартири за вказаним договором.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 15 жовтня 2009 року зазначене рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1. 8 000 грн. за договором купівлі-продажу квартири від 28 липня 2005 року скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1. про витребування майна задоволено. Постановлено витребувати у ОСОБА_4. квартиру АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_1. Визнано за ОСОБА_1. право власності на зазначену квартиру. В решті рішення залишено без змін

У касаційній скарзі ОСОБА_4., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про визнання права власності на квартиру та витребовуючи її від нинішнього володільця, апеляційний суд виходив із того, що позивачка у встановленому законом порядком прийняла спадщину і в неї виникло право на спадкову квартиру, а квартира була незаконно невідомою особою відчужена від імені її батька, який на той час вже був покійний, і наданий час перебуває у володінні відповідачки ОСОБА_4., а, оскільки квартира вибула з її володіння поза її волею, позивачка має право витребувати її від добросовісного набувача.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об’єктами цивільних прав є речі.

Статтею 179 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

25 травня 2004 року позивачка ОСОБА_1. подала державній нотаріальній конторі заяву про прийняття нею спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті її батька ОСОБА_5.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 2 листопада 2004 року було встановлено, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_2.

28 липня 2005 року невідома особа від імені ОСОБА_5. продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2. 15 грудня 2005 року ОСОБА_2. продав квартиру ОСОБА_3., а та в свою чергу 28 грудня 2005 року продала квартиру ОСОБА_4.

Встановивши, що позивачка ОСОБА_1. у встановленому законом порядку прийняла спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті її батька ОСОБА_5., і що у складі цієї спадщини була спірна квартира, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ОСОБА_1. виникли речові права на спадкову квартиру – право володіння та користування нею, і вона може вимагати по суду захисту цих прав, в тому числі і шляхом пред’явлення віндикаційного позову. Такий висновок відповідає вимогам ст. 396, ч. 5 ст. 1268, ч. 3 ст. 1296 та ч. 2 ст. 1299 ЦК України.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про витребування спадкової квартири з володіння відповідачки ОСОБА_4. апеляційний суд на порушення вимог ст. 212 ЦК України не взяв до уваги та не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_4. у встановленому законом порядку одержала дозвіл на використання квартири як нежилого приміщення, приєднала її до вже існуючого кафе, розширивши в такий спосіб кафе, та використовує під кафе (а.с. 221-227).

Отже, жила квартира, яка була об’єктом оспореного позивачкою договору купівлі-продажу та є відшукуваною нею шляхом віндикації річчю фактично припинила своє існування і не може бути витребувана в натурі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність грошової компенсації відповідачкою ОСОБА_4. на користь позивачки ОСОБА_1. вартості квартири. Разом з тим, з висновком суду про необхідність сплати позивачці суми, за яку квартира була відчужена за визнаним в подальшому недійсним договором, учасником якого позивачка до того ж не була, є помилковим. За таких обставин суду слід було встановити дійсну вартість спірної квартири на момент її неправомірного вибуття з володіння позивачки ОСОБА_1. та стягнути її з відповідачки ОСОБА_4., яка, об’єднавши квартиру з кафе, фактично створила нову річ.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 9 червня 2009 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 15 жовтня 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.