Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства "Фірма "Каштан" та ОСОБА_1 про поновлення на роботі та усунення перешкод у виконанні посадових обов’язків за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2009 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Фірма "Каштан" (далі – ПП "Фірма "Каштан"), ОСОБА_1 про поновлення на роботі та усунення перешкод у виконанні трудових обов’язків. Позивачка зазначала, що з січня 2001 року працювала директором малого підприємства "Фірма "Каштан" (далі – МП "Фірма "Каштан"), єдиним засновником якого після смерті її чоловіка ОСОБА_3 залишався ОСОБА_1 11 березня 2009 року ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 99 ЦК України прийняв рішення усунути її з посади директора МП "Фірма "Каштан". Посилаючись на те, що така підстава розірвання трудового договору законом не передбачена, а МП "Фірма "Каштан" перейменоване на ПП "Фірма "Каштан", позивачка просила поновити її на посаді директора ПП "Фірма "Каштан" та зобов’язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у виконанні трудових обов’язків, які той неправомірно створює.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 липня 2009 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора ПП "Фірма "Каштан" та зобов’язано ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у виконанні трудових обов’язків.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд серед іншого вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про визнання звільнення позивачки з роботи незаконним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка перебувала з МП "Фірма "Каштан" у трудових відносинах, а тому звільнення її з роботи можливе лише з підстав, передбачених КЗпП України (322-08) . Оскільки посада, яку вона обіймала в МП "Фірма "Каштан" до звільнення в результаті реорганізації МП "Фірма "Каштан" в ПП "Фірма "Каштан" не була скорочена і збереглася, то її слід поновити на цю посаду в ПП "Фірма "Каштан".

Такий висновок є правильним і відповідає зібраним у справі доказам та положенням ст.ст. 104- 108 ЦК України.

Так, судом установлено, що позивачка працювала директором МП "Фірма "Каштан" і була звільнена з роботи з посиланням на ч. 3 ст. 99 ЦК України. Після її звільнення відбулася зміна організаційно-правової форми МП "Фірма "Каштан" шляхом перетворення його у ПП "Фірма "Каштан", де посада директора підприємства збереглася.

Пленум Верховного Суду України у ч. 2 п. 19 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) роз’яснив, що у випадку реорганізації підприємства (перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України). При реорганізації підприємства звільнення може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберігається його попереднє місце роботи.

За таких обставин висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для поновлення позивачки на роботі є помилковим.

Оскільки, що також установлено судом, відповідачем ОСОБА_1 неправомірно створюються перешкоди у виконанні позивачкою трудових обов’язків, правильним є і висновок суду першої інстанції про зобов’язання не чинити їй таких перешкод.

Таким чином, апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для його скасування і залишення в силі рішення суду першої інстанції, скасованого помилково.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2009 року скасувати і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 липня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.