Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, територіальної громади в особі Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області, третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич Оксана Михайлівна, про визнання угоди недійсною та витребування майна із чужого незаконного володіння й за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич Оксана Михайлівна, про визнання добросовісними набувачами, визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним і визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2009 року,

У червні 2004 року ОСОБА_4. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5. та ОСОБА_1. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що в 1992 році їй та її синові - ОСОБА_6., який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1, була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. 19 грудня 1998 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_7., який проживав та був зареєстрований у своїй приватизованій квартирі АДРЕСА_2. У 1999 році вона приватизувала свою квартиру по вул. Донецьке шосе. За взаємною згодою з ОСОБА_7. вирішили продати квартиру по просп. Петровського. З метою продажу квартири вона звернулася за допомогою до ОСОБА_5., який переконав її видати відповідне доручення на його ім’я. Пізніше їй стало відомо, що 17 вересня 2003 року ОСОБА_5. від її імені продав належну їй квартиру по вул. Донецьке шосе ОСОБА_1. Просила визнати договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_5., який діяв від її імені за дорученням від 20 листопада 2002 року, і ОСОБА_1., недійсним. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 липня 2004 року позов задоволено та визнано недійсним зазначений договір. 14 жовтня 2004 року між ОСОБА_4. і ОСОБА_2., ОСОБА_3. укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 липня 2004 року скасовано, справу передано на новий розгляд. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_4. просила також визнати недійсним доручення, видане нею на їм’я ОСОБА_5. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2006 року зазначене доручення визнано недійсним у частині управління та розпорядження майном довірителя з правом здійснювати будь-які дії, пов’язані з управлінням і розпорядженням майном; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_5. та ОСОБА_1. Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2006 року стягнуто із ОСОБА_5. на користь ОСОБА_1. 30 300 грн. Ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2006 року та від 22 лютого 2007 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2006 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 вересня 2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд.

У травні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання угоди недійсною, витребування майна та виселення, посилаючись на те, що 14 жовтня 2004 року ОСОБА_4. продала спірну квартиру ОСОБА_2., ОСОБА_3., достовірно знаючи про наявність невирішеного спору в суді, у той час як дійсним власником цієї квартири на той момент була ОСОБА_1. відповідно до нескасованого договору купівлі-продажу квартири від 17 вересня 2003 року. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2006 року позови ОСОБА_4. та ОСОБА_1. об’єднані в одне провадження. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2007 року позовну заяву ОСОБА_4. залишено без розгляду. У липні 2007 року до суду надійшла копія актового запису, з якої вбачається, що 4 жовтня 2006 року ОСОБА_4. померла. 10 грудня 2006 року помер ОСОБА_7. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 8 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_4. і ОСОБА_2., ОСОБА_3., та останніх виселено зі спірної квартири. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2008 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 8 жовтня 2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд. Згідно з довідкою Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 24 липня 2008 року спадкова справа після смерті ОСОБА_4. відсутня. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2008 року в якості співвідповідача залучена територіальна громада за місцем смерті ОСОБА_4. в особі Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області. Уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_1. послалася також на те, що відповідачами не проведена державна реєстрація права власності на спірну квартиру, тому право власності на цю квартиру в них не виникало, і просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_4.

і ОСОБА_2., ОСОБА_3.; зобов'язати відповідачів повернути їй квартиру та виселити їх зі спірної квартири.

У листопаді 2008 року ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання їх добросовісними набувачами, визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири від 14 жовтня 2004 року, укладений між ними та ОСОБА_4., нотаріально посвідчений, заборони на відчуження майна на час укладання договору не було; ОСОБА_4. було надано всі необхідні документи для укладання та посвідчення договору; вони сплатили ОСОБА_4. 20 тис. доларів США за квартиру, в якій зараз проживають. Реєстрацію права власності не могли здійснити, оскільки при зверненні до бюро технічної інвентаризації їм повідомили про накладення арешту на квартиру.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_2., ОСОБА_3.; зобов’язано ОСОБА_2., ОСОБА_3. повернути квартиру ОСОБА_1.; виселено ОСОБА_2., ОСОБА_3. зі спірної квартири. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2., ОСОБА_3. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровськолї області від 20 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровськолї області від 20 липня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Скасовуючи рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2009 року та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції порушив вимоги п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, не залучивши до участі у справі територіальну громаду.

Висновок апеляційного суду є законним і обгрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 1277, ст. 1221 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 14 жовтня 2004 року, укладеного між ОСОБА_4. та ОСОБА_2., ОСОБА_3., витребування майна та виселення. 4 жовтня

2006 року ОСОБА_4. померла. Спірні правовідносини допускають правонаступництво.

За правилами ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

У порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції не залучив до участі у справі після смерті ОСОБА_4. правонаступника.

Ураховуючи те, що апеляційний суд постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу слід відхилити, ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.