Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської санітарно-епідеміологічної станції (далі – Селидівська МСЕС), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області (далі – ВВД ФССНВ у м. Селидове Донецької області) про складання доповнення до санітарно-гігієнічної характеристики та визнання дій неправомірними за касаційною скаргою ВВД ФССНВ у м. Селидове Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 травня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2007 року,

У лютому 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він має багаторічний стаж трудової діяльності на виробництві вугільної промисловості. Під час професійної діяльності зазнав впливу сукупності факторів виробничого середовища та трудового процесу, які шкідливо вплинули на його здоров’я, в зв’язку з чим виникло питання про встановлення йому професійного захворювання. 8 липня 2005 року було складено санітарно-гігієнічну характеристику умов праці. 30 вересня 2005 року лікувально-експертною комісією за №8970 був установлений діагноз захворювання – хронічна вертеброгенна попереково-крижов радикулопатія в стадії загострення з вираженим больовим, м’язово-тонічним, корінцевим синдромом. У зв’язку зі складністю вирішення експертних питань рекомендовано було направити документи до Київського НДІ МП і ПЗ.

За направленням Донецької обласної клініки профзахворювань він проходив обстеження в названому закладі. Під час дослідження представлених документів була виявлена неповнота в санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці, у зв’язку із чим Київський НДІ МП і ПЗ своїм запитом від 26 жовтня 2005 року №3/3280 витребував від Селидівської МСЕС доповнення до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці.

Указані в запиті доповнення Селидівська МСЕС витребувала від підприємства ОП шахта імені Д.С. Коротченка, на якому працював позивач.

Листом від 28 березня 2006 року №1-375 шахта на адресу МСЕС направила уточнюючі дані умов праці для вирішення експертних питань. Проте надіслана інформація була проігнорована СЕС і не була доповнена до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці. Зазначені документи не були узгоджені з відділенням Фонду у зв’язку з відмовою його представника.

У зв’язку з цим позивач просив визнати дії відповідачів неправомірними та зобов’язати Селидівську МСЕС скласти доповнення до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 8 липня 2005 року з урахуванням даних, представлених підприємством.

рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 31 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2007 року, позов задоволено. Зобов’язано Селидівську МСЕС скласти доповнення до санітарно-гігієнічної характеристики ОСОБА_1 від 8 липня 2005 року з урахуванням наданих підприємством ВП шахта імені Д.С. Коротченка ДП "Селидівугілля" 28 березня 2003 року даних. Визнано неправомірною відмовою ВВД ФССНВ у м. Селидове Донецької області щодо узгодження цих даних та зобов’язано відділення Фонду узгодити їх.

ВВД ФССНВ у м. Селидове Донецької області звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, скаржник указує, що на виконання запиту Інституту медицини праці м. Києва від 26 жовтня 2005 року Селидівською МСЕС були надані доповнення до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці відносно позивача, в яких були відсутні дані статистичних і динамічних навантажень, оскільки вони не виконувалися.

Разом з тим у квітні 2006 року підприємством шахта "Коротченко" були надані нові дані умов праці позивача на той же самий запит МСЕС від 26 жовтня 2005 року, які вже містили статистичне та динамічне навантаження й були проведені самостійно підприємством у порушення п. 7 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) . Нові дані умов праці позивача не були узгоджені з відділенням Фонду, що є порушенням пп. 1.17 Порядку та п. 9 додатку № 3 до Порядку.

Крім того, вважає рішення суду про стягнення з відділення Фонду судового збору незаконним, оскільки Фонд соціального страхування відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнений від цих витрат.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що відповідачем Селидівським МСЕС надані підприємством 26 березня 2006 року уточнюючі дані до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці всупереч наказу МОЗ від 13 грудня 2004 року № 614 (z0260-05) "Про затвердження порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці" не були проаналізовані, перевірені та спростовані. Ненадання цих даних перешкодило Інституту медицини праці зробити висновок щодо наявності чи відсутності в позивача професійного захворювання.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до п. 1.4 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 13 грудня 2004 року № 614 (z0260-05) санітарно-гігієнічна характеристика складається лікарем з гігієни праці закладу державної санітарно-епідеміологічної служби за місцезнаходженням підприємства, на якому працює хворий, на запит керівника ЛПЗ.

Підставою для складання санітарно-гігієнічної характеристики є акт санітарно-гігієнічного обстеження об’єкта за формою 315/о. Обстеження проводиться за участі представників підприємства, первинної профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що така характеристика була складена 8 липня 2005 року з дотриманням вимог, визначених Порядком.

Відповідно до п. 70 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (1112-2004-п) зв’язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці.

Згідно з п. 72 указаної Постанови для встановлення діагнозу і зв’язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу хворий направляється до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

Згідно з п. 74 у спірних питаннях для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ).

У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв’язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що лікувально-експертна комісія при комунальній лікувально-профілактичній установі Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань у своєму висновку № 8970 від 30 вересня 2005 року рекомендувала направити документи позивача до Київського інституту медицини праці.

Згідно з п. 1.8 вищевказаного Порядку лікувально-профілактичний заклад може надсилати запит у заклади державної санітарно-епідеміологічної служби з обґрунтуванням необхідності доповнень до санітарно-гігієнічної характеристики.

Такий запит Інститутом медицини праці був направлений на адресу Семидовської МСЕС 26 жовтня 2005 року, а МСЕС, у свою чергу, 27 жовтня 2005 року направила запит директору шахти ім. Д.С. Коротченка.

На виконання вказаного запиту 28 листопада 2005 року МСЕС отримала від підприємства шахти додаткові дані до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці й листом від 26 грудня 2005 року надіслала їх до Інституту медицини праці.

Додаткові дані зафіксовані в протоколі засідання комісії з додаткового розслідуванню умов праці працівників шахти імені Д.С. Коротченка, в якому брали участь всі особи, зазначені в Порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що дії Селидівської МСЕС були правомірними відповідно до Порядку складення та вимог до санітарно-гігієнічних умов праці.

Що стосується додаткових даних щодо умов праці, які надіслані до МСЕС 28 березня 2006 року і які є предметом спору, то колегія суддів вважає, що вони складені в порушення вимог п. 1.5 Порядку, без працівників профспілки або особи з питань охорони праці, без представника виконавчої дирекції Фонду, а натомість підписані однією особою й направлені до МСЕС на виконання запиту від 27 жовтня 2005 року, на який підприємством була надана відповідь із проведенням додаткового розслідування.

Указані вимоги закону суди не врахували та ухвалили рішення про задоволення позову.

Оскільки суди в повному обсязі встановили обставини справи, але невірно застосували норми права, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області задовольнити.

рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 травня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2007 року скасувати

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селидівської міської санітарно-епідеміологічної станції, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області про складання доповнення до санітарно-гігієнічної характеристики та визнання дій неправомірними відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.