Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Жайворонок Т.Є.,

Лященко Н.П.,

Мазурка В.А.,

Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_6 про відшкодування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2009 року,

У жовтні 2008 року Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що у квітні 2008 року на земельній ділянці, що належить до запасів земель Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, виявлено самовільну вирубку зелених насаджень до ступеня припинення росту в кількості 24 штук. Перевіркою встановлено, що різання дерев здійснив ОСОБА_6 без відповідних дозвільних документів. 19 квітня 2008 року було складено протокол про здійснення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП і ст. ст. 10, 40 Закону України "Про рослинний світ". Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області від 21 квітня 2008 року відповідача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. Знищенням 24 дерев ОСОБА_6 завдав державі збитків у розмірі 14 370 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на користь держави збитки в розмірі 14 370 грн.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави збитки в розмірі 1 670 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави збитки в розмірі 14 370 грн.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що позивачем доведено завдання відповідачем державі збитків саме в розмірі 14 370 грн.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19 квітня 2008 року № 1 було складено без виходу на місце вирубки дерев осіб, які його підписали, а саме: відповідача та сільського голови с. Вербки Крижопільського району Вінницької області ОСОБА_7

Допитаний у судовому засіданні як свідок сільський голова с. Вербки Крижопільського району Вінницької області ОСОБА_7 пояснив, що підписав зазначений акт без виходу на місце вирубки дерев, оскільки повірив державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища, а пізніше, після виїзду на місце вирубки, з’ясувалось, що вказані в акті відомості не відповідають дійсності, про що було складено відповідний акт.

Згідно з актом комісії Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області від 23 травня 2008 року при огляді пнів зрубаних дерев виявлено, що 5 пнів знаходяться на межі між захисною зоною та земельною ділянкою будинку й ці 5 дерев зрубано ОСОБА_6 у квітні 2008 року. За вказані 5 дерев їх власник – Вербська сільська рада Крижопільського району Вінницької області – отримала відшкодування у вигляді посаджених садженців сосни в кількості 24 штук. Також комісією було виявлено багато пнів зрубаної верби в різних місцях, які зрубано невідомими особами задовго до дня обслідування, оскільки пні вже погнили.

Однак апеляційний суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених обставин справи не врахував і не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не з’ясував належним чином питання щодо вини відповідача у вирубці саме 24 дерев та не звернув уваги на те, що більша частина пнів уже погнила, оскільки вирубка дерев проводилась задовго до весни 2008 року.

Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду про те, що внаслідок вирубки ОСОБА_6 24 дерев ним завдано державі збитків у розмірі 14 370 грн., є передчасним.

За таких обставин визнати рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим не можна, тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.