розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 2 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 березня 2008 року в районі перехрестя проспектів Оболонського та Московського в м. Києві з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем ЗАЗ-10216, номерний знак НОМЕР_1, йому завдано шкоди у зв’язку з пошкодженням його автомобіля "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_2. Просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 18 578 грн. 96 коп. і моральну шкоду в розмірі 30 тис. грн., а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 2 грудня 2008 року (з урахуванням виправлення ухвалою суду від 18 грудня 2008 року арифметичної помилки) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3: 19 978 грн. 28 коп. матеріальної шкоди; 2 тис. грн. моральної шкоди; судові витрати в розмірі 247 грн. 50 коп. і 4 800 грн. витрати на проведення експертизи, а всього 27 025 грн. 78 коп.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що винним у цій пригоді є ОСОБА_4, що підтверджено постановою суду про його притягнення до адміністративної відповідальності, а розмір завданої ОСОБА_3 шкоди доведено.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, наявним у ній доказам, яким суд дав оцінку відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, та узгоджуються з нормами матеріального права.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Посилання касаційної скарги на добровільне часткове відшкодування відповідачем завданої позивачу шкоди судами перевірялись і не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, як це передбачено ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Щодо незалучення до участі у справі страхових компаній, то в силу ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог; у справі відсутні докази того, що автомобілі застраховані; відповідач не заявляв клопотання про залучення страховика для субсидіарної відповідальності.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 2 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року залишити без змін.