Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом юридичної фірми "Кейс" до ОСОБА_1 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 14 жовтня 2008 року,

У жовтні 2007 року юридична фірма "Кейс" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 1 червня 1999 року між нею та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги. Згідно з указаним договором юридична фірма "Кейс" здійснила представництво та захист інтересів ОСОБА_1 у справі за його позовом до колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" (далі – КСП "Дружба") про зобов’язання повернути майно. Проте відповідач своїх зобов’язань за договором не виконав, а саме не сплатив винагороду за надані йому послуги. Юридична фірма "Кейс" просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь винагороду та неустойку, передбачені договором; проценти за користування чужими коштами; індекс інфляції; кошти в розмірі 5 670 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 14 жовтня 2008 року, позов юридичної фірми "Кейс" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь юридичної фірми "Кейс" 11 340 грн. основного боргу, 3 000 грн. 82 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 071 грн. 6 коп. індексу інфляції та 5 670 грн. штрафу, 240 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог юридичної фірми "Кейс" відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову юридичної фірми "Кейс", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 не виконав умови договору про надання правової допомоги, тому слід стягнути з нього на користь позивача винагороду та неустойку, передбачені договором; проценти за користування чужими коштами; індекс інфляції.

Проте погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.

Відповідно до протоколу про узгодження ціни договору, який є невід’ємною частиною договору про надання правової допомоги від 1 червня 1999 року, ОСОБА_1 у випадку задоволення його позову до КСП "Дружба" повинен виплатити позивачу винагороду в розмірі 15 % від ціни позову в триденний строк після отримання ним грошових коштів від сторони спору або в тридцятиденний строк з моменту натуральної оплати.

Суди не з’ясували спосіб і момент виконання КСП "Дружба" рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до КСП "Дружба" про зобов’язання повернути майно та помилково пов’язували виникнення зобов’язання ОСОБА_1 сплатити винагороду позивачу з датою винесення постанови державною виконавчою службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції про закриття виконавчого провадження в зазначеній справі.

Необґрунтованим і хибним є висновок суду про неможливість застосування позовної давності у справі, оскільки суд дійшов його без урахування правової природи позовної давності та повного й всебічного з’ясування обставин справи.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором про надання правової допомоги зобов’язання щодо сплати процентів за користування грошовими коштами не передбачено.

Однак суд, стягуючи з ОСОБА_1 проценти за користування чужими грошовими коштами, не з’ясував належним чином питання, яким саме законом чи іншим актом цивільного законодавства передбачено таке зобов’язання.

За викладених обставин ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 14 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.