Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської регіональної дирекції відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", третя особа – відкрите акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль", про визнання дій незаконними, стягнення страхової суми та відшкодування моральної шкоди,

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Полтавської регіональної дирекції відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі – ВАТ "СТ "Гарантія") про визнання дій незаконними, стягнення страхової суми та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 18 жовтня 2006 року між ним та відділенням "Іпотечний центр" Полтавської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Райфайзен Банк "Аваль" укладено кредитний договір за програмою "Житло в кредит на первинному ринку". 23 жовтня 2006 року він уклав із Полтавською регіональною дирекцією ВАТ "СТ "Гарантія" договір добровільного страхування життя від нещасних випадків, за умовами якого вигодонабувачем було визначено Полтавську обласну дирекцію відкритого акціонерного товариства "Райфайзен Банк "Аваль". 12 листопада 2006 року сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої йому були завдані тілесні ушкодження, у зв`язку із чим 5 липня 2007 року висновком медико-соціальної експертної комісії йому було вперше встановлено третю групу інвалідності, що є страховим випадком відповідно до умов договору добровільного страхування життя від нещасних випадків. Незважаючи на це, ВАТ "СТ "Гарантія" відмовило йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки він вчасно не повідомив про страховий випадок та подав завідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку.

Посилаючись на те, що відповідач неправомірно відмовив йому у виплаті страхового відшкодування, просив визнати відмову Полтавської регіональної дирекції ВАТ "СТ "Гарантія" у виплаті страхового відшкодування незаконною, стягнути з відповідача на його користь 109 241 грн. страхової виплати, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною відмову Полтавської регіональної дирекції ВАТ "СТ "Гарантія" у виплаті ОСОБА_1 страхової суми за договором страхування від 23 жовтня 2006 року. Стягнуто з Полтавської регіональної дирекції ВАТ "СТ "Гарантія" на користь ОСОБА_1 109 241 грн. страхової виплати за договором страхування та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ВАТ "СТ "Гарантія" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Судом установлено, що 18 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та відділенням "Іпотечний центр" Полтавської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Райфайзен Банк "Аваль" укладено кредитний договір за програмою "Житло в кредит на первинному ринку".

23 жовтня 2006 року ОСОБА_1. уклав із Полтавською регіональною дирекцією ВАТ "СТ "Гарантія" договір добровільного страхування життя від нещасних випадків, за умовами якого вигодонабувачем була Полтавська обласна дирекція відкритого акціонерного товариства "Райфайзен Банк "Аваль" і відповідальність страховика перед страхувальником встановлювалась у розмірі поточної заборгованості застрахованої особи перед банком за кредитним договором та не могла перевищувати розміру страхової суми.

12 листопада 2006 року сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_1. були завдані тілесні ушкодження, у зв`язку з чим він тривалий час перебував на лікуванні.

5 липня 2007 року висновком медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1. було вперше встановлено третю групу інвалідності й він звернувся до ВАТ "СТ "Гарантія" із заявою про виплату страхового відшкодування.

Ураховуючи викладене, суди дійшли обгрунтованого висновку про безпідставність відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин рішення судів у цій частині відповідають вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Разом з тим із судовими рішеннями в частині стягнення моральної шкоди не можна погодитись із таких підстав.

Так, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суди не звернули уваги на те, що між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані спеціальним законом – Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , який не передбачає такого виду відповідальності страховика як відшкодування моральної шкоди, не передбачає такої відповідальності й договір.

Покладаючи на ВАТ "СТ "Гарантія" обов’язок відшкодувати завдану споживачу страхових послуг моральну шкоду, суди не врахували, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

У решті - рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пп. 1, 5 ч. 1 ст. 336, ст. ст. 337, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті – рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2009 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.