Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Комунарське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі" про визнання дійсним договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, визнання права власності на це майно за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року,

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року, позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна від 30 березня 2007 року, укладений між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Комунарське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі" і ОСОБА_1. без його нотаріального посвідчення. Визнано за ОСОБА_1. право власності на рухоме та нерухоме майно, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами 30 березня 2007 року укладено договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна з додержанням правових положень для договорів такого роду, за домовленості щодо всіх його істотних умов, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору. Зазначеним договором права ОСОБА_2 щодо спірного об’єкта не порушено.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Вирішуючи спір, суди зазначені вимоги закону застосували неправильно, не врахували, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню й державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.

У порушення правил ст. ст. 212- 215 ЦПК України суди не з’ясували належним чином фактичні обставини справи щодо вимог сторін; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися їх вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не з’ясували за ким зареєстровано на праві власності спірне майно, і не залучили до участі у справі цю особу, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин колегія суддів не може визнати законними та обґрунтованими ухвалені у справі судові рішення, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 6 листопада 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.