Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" до ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2009 року,

У листопаді 2008 року відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" (далі – ВАТ "Дніпроенерго") звернулось до суду з указаним позовом, зазначаючи, що відповідачі мешкають у квартирі АДРЕСА_1 та користуються послугами товариства з теплопостачання. У період з 1 лютого 2003 року до 30 вересня 2008 року відповідачі отримані послуги оплачували не в повному обсязі, у зв’язку із чим виникла заборгованість у розмірі 4 921 грн. 71 коп.

Посилаючись на викладене, ВАТ "Дніпроенерго" просило стягнути солідарно з відповідачів цю заборгованість та судові витрати.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто солідарно із ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3. на користь ВАТ "Дніпроенерго" судові витрати в розмірі 81 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ВАТ "Дніпроенерго" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи та порушення судами норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов ВАТ "Дніпроенерго", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачами сплачена заборгованість за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності в розмірі 3 200 грн.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно з наданими відповідачами копіями квитанцій про оплату послуг із теплопостачання ними сплачено за вказані послуги за період з квітня 2005 року до листопада 2008 року 3 200 грн.

В обґрунтування касаційної скарги ВАТ "Дніпроенерго" зазначає, що суд не звернув уваги на те, що при нарахуванні відповідачам заборгованості за послуги з теплопостачання товариством враховані платежі, які підтверджуються наданими копіями квитанцій.

Як убачається з картки квартиронаймача, яка була додана ВАТ "Дніпроенерго" до позовної заяви, при розрахунку заборгованості відповідачів за надані послуги товариством було враховано сплачені ними кошти за період з 30 травня 2005 року до 13 вересня 2008 року в розмірі 2 880 грн.

Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених обставин справи не врахував, не перевірив структури заборгованості відповідачів за послуги з теплопостачання та не з’ясував належним чином питання наявності такої заборгованості, у зв’язку із чим дійшов передчасного висновку про те, що відповідачами сплачена заборгованість за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.