Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерного страхового товариства "АИС-Поліс" (далі – АСТ "АИС-Поліс") про стягнення страхового відшкодування за касаційною скаргою АСТ "АИС-Поліс" на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до корпорації "АІС" АСТ "АИС-Поліс" про стягнення суми страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивував тим, що 14 квітня 2006 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, згідно з умовами якого був застрахований належний йому автомобіль марки FAW-CA 1041 K26L2R5, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. 29 листопада 2006 року на автодорозі Київ-Луганськ сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі його автомобіля. Згідно з висновком експерта автомобіль отримав 76% пошкодження.

Посилаючись на те, що страховий випадок наступив, але відповідач безпідставно відмовляється виплачувати суму страхового відшкодування, ОСОБА_6 просив стягнути на свою користь 66 665 грн.

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги й просив стягнути страхове відшкодування в сумі 62 386 грн. 50 коп.

Ухвалами Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 жовтня 2007 року та від 29 листопада 2007 року замінено відповідача на АСТ "АИС-Поліс" та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, відкрите акціонерне товариство "Мегабанк" (далі – ВАТ "Мегабанк").

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2008 року, позов задоволено. Постановлено стягнути з АСТ "АИС-Поліс" на користь ОСОБА_6 62 386 грн. 50 коп.

У поданій касаційній скарзі АСТ "АИС-Поліс" просить ухвалені у справі рішення судів скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 14 квітня 2006 року між АСТ "АИС-Поліс" і ОСОБА_6 був укладений договір № 05/К-5367 добровільного страхування автотранспорту, згідно з яким було застраховано належний позивачу автомобіль FAW-CA 1041 K26L2R5, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. У додатку до договору передбачено, що страховим випадком є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

29 листопада 2006 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої автомобіль ОСОБА_6 було пошкоджено. Розмір відшкодування визначено відповідно до страхової суми, за виключенням безумовної франшизи.

ОСОБА_6 звернувся до відповідача й повідомив про настання страхового випадку 30 листопада 2006 року, тобто у строк, визначений п.п. 5.1.4, 5.1.5 додатку до договору.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що АСТ "АИС-Поліс" незаконно відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Заперечуючи проти позову, АСТ "АИС-Поліс" посилалося на те, що позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_6. у порушення Правил страхування не повідомив страховика про зміну ступеня страхового ризику, зокрема про те, що передає право керування застрахованим транспортним засобом третій особі, яка не має відповідного стажу керування автомобілем.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування" встановлено перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

У порушення зазначених норм цивільного процесуального законодавства суд на відповідні положення закону уваги не звернув, доводів АСТ "АИС-Поліс" належним чином не перевірив, не дав оцінки умовам укладеного між сторонами договору добровільного страхування, не встановив та не зазначив у рішенні обставин дорожньо-транспортної пригоди, не вмотивував і не обґрунтував свого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову й відповідно щодо розміру страхового відшкодування.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного страхового товариства "АИС-Поліс" задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.