розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України, ГУ МВС України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2009 року та Державного казначейства України на додаткове рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2009 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 3 травня 1999 року відносно нього проводилося кримінальне переслідування і рішеннями судів його виправдано. Незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду завдали йому значну моральну втрату, призвели до порушення нормальних життєвих зв’язків, тому просив стягнути заподіяну моральну шкоду, яку оцінює в 200 тис. грн. та 5 тис. грн., які поніс на оплату юридичних послуг.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 100 тис. грн. моральної шкоди.

Додатковим рішенням цього ж суду від 19 лютого 2009 року доповнено рішення цього ж суду і стягнуто з єдиного Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 тис. грн. судових витрат, понесених на оплату правових послуг.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2009 року рішення районного суду змінено, стягнуто з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 21 184 грн. моральної шкоди, у решті позову відмовлено. Додаткове рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, а Державне казначейство України – про скасування додаткового рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2009 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2009 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1, Державного казначейства України відхилити, а рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2009 року залишити без змін.