Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства " Луцьке ремонтно-транспортне підприємство " (далі – ВАТ " Луцьке РТП " ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою ВАТ " Луцьке РТП " на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 серпня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 3 грудня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в порядку ст. ст. 203, 210, 215 ЦК України й постанови КМУ від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" (220-2004-п) з позовом до ВАТ "Луцьке РТП" про визнання недійсним, укладеного між ними 6 вересня 2004 року договору оренди земельної ділянки площею 2,39 га, посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам закону, оскільки не пройшов державної реєстрації та в ньому відсутні істотні умови договору оренди землі.

рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 3 грудня 2008 року, позов задоволено. Постановлено поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду; визнати недійсним договір оренди землі від 6 вересня 2004 року, укладений між сторонами. Вирішено питання про стягнення з відповідача судових витрат.

ВАТ "Луцьке РТП" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладений сторонами договір оренди земельної ділянки не містить установлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі, тобто суперечить акту законодавства; до того ж не відбулася його державна реєстрація в установленому законом порядку, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, зі сторони ВАТ "Луцьке РТП" договір підписано не уповноваженою на те особою.

Однак із таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.

Судом установлено, що державна реєстрація підписаного сторонами 6 вересня 2004 року договору оренди земельної ділянки не відбулася.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону. Зокрема, порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (2073-98-п) , а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (134/2003) , який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Договір оренди землі між сторонами в державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" не зареєстрований, що ними не оспорюється.

Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не є укладеним.

У той же час відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз'яснень, наданих в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) , недійсним може бути визнано лише укладений договір. У разі якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212- 1215 ЦК України).

Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про визнання договору недійсним через порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України, ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі", п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити.

рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 3 грудня 2008 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.