Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа – Візирська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою, установлення земельного сервітуту, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 6 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2009 року,

У травні ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою, установлення земельного сервітуту, відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 21 січня 1985 року рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу імені Чапаєва їй була виділена земельна ділянка площею 0, 15 га для будівництва жилого будинку.

У червні 2006 року ОСОБА_2. по периметру її земельної ділянки розмістив свою сільськогосподарську техніку та будівельні матеріали, а у січні 2008 року перекрив їй в`їзд у двір металевим контейнером.

Рішенням Постійної комісії по земельних ресурсах, екології та охороні навколишнього середовища Визирської сільської ради від 25 вересня 2007 року їй встановлено земельний сервітут і надано право проїзду транспортним засобом по земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади загальним розміром 0, 00987 га, яка у послідуючому збільшена до 0, 0158 га.

Посилаючись на те, що вона не може користуватися встановленим сервітутом, оскільки посередині земельної ділянки, на якій встановлено сервітут, розміщено каналізаційний колодязь для відводу води, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою та встановити їй безоплатний земельний сервітут на право проїзду по земельній ділянці площею 0, 0092 га шириною 1,5 м з боку вул. Перемоги і з боку в`їзду в її двір; і на город – 6,3 м і довжиною 25 м на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 та стягнути з відповідача 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 6 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою та жилим будинком АДРЕСА_1 Встановлено для ОСОБА_1 постійне безкоштовне користування земельним сервітутом площею 0, 0092 га, шириною 1,5 м з боку вул. Перемоги і з боку в`їзду в двір ОСОБА_1 і на город – 6,3 м і довжиною 25 м на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 6 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.