Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Зелений Гай" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Зелений Гай" на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Зелений Гай" (далі - ВАТ "Зелений Гай"), в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача втрачений заробіток за період з 29 травня 1998 року до 1 квітня 2005 року в сумі 13 408 грн. 26 коп. та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що 9 вересня 1996 року під час виконання нею трудових обов’язків у ВАТ "Зелений Гай" вона отримала травму, що призвело до втрати працездатності та заробітку.

Ушкодження її здоров?я сталося з вини відповідача, про що 19 вересня 1996 року комісією відповідача було складено акт про нещасний випадок на виробництві.

29 травня 1998 року їй було встановлено 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання, у зв’язку з чим вона була звільнена з роботи.

В подальшому у липні 2005 року відповідачем було складено повторний акт про нещасний випадок, який стався у 1996 році, оскільки первісний акт не відповідав чинному на час складення законодавству; а висновком МСЕК від 1 квітня 2005 року їй було встановлено 70 % втрати професійної працездатності внаслідок отриманої 9 вересня 1996 року травми.

Посилаючись на те, що відділення ФССНВВПЗ у Воскресенському районі Миколаївської області почав їй виплачувати страхові виплати з 1 квітня 2005 року, позивачка просила стягнути з ВАТ "Зелений Гай" втрачений заробіток з урахуванням індексу інфляції за період з моменту призначення пенсії по день встановлення ступеня втрати працездатності, з 29 травня 1998 року до 1 квітня 2005 року, в сумі 13 408 грн. 26 коп.

Крім того, позивачка просила стягнути з ВАТ "Зелений Гай" 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати працездатності, та 720 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2007 року за клопотанням представника ВАТ "Зелений Гай" в якості співвідповідача притягнуто до участі в справі відділення ВД ФССНВВПЗ України у Вознесенському районі Миколаївської області.

рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2007 року, стягнуто з ВАТ "Зелений Гай" на користь ОСОБА_1 13 408 грн. 26 коп. шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, 3 000 грн. моральної шкоди та 720 грн. витрат на юридичну допомогу. Позов ОСОБА_1 до відділення ВД ФССНВВПЗ України у Вознесенському районі Миколаївської області залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ВАТ "Зелений Гай", посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2007 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 9 вересня 1996 року під час повернення з роботи знаходячись в кузові автомобіля, що належав ВАТ "Зелений Гай", муляр-штукатур ОСОБА_1 отримала травму голови внаслідок змушеного гальмування цього автомобіля.

16 вересня 1996 року комісією підприємства було складено акт № 9 про нещасний випадок на виробництві за формою, затвердженою постановою Президії ВЦРПС від 13 серпня 1982 року № 11-6.

Форма складеного акту не відповідала чинному на той час законодавству – Положенню про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 10 серпня 1993 року № 623 (623-93-п) (далі – Положення), яким була встановлена нова форма акту Н-1 про нещасний випадок.

29 травня 1998 року висновком МСЕК ОСОБА_1 було встановлено 2 групу інвалідності за загальним захворюванням, та у зв'язку з цим з травня 1998 року позивачці була призначена пенсія.

За заявою ОСОБА_1 1 вересня 2004 року ВАТ "Зелений Гай" видав їй направлення для проходження повторного огляду МСЕК.

1 квітня 2005 року висновком МСЕК позивачці вперше було встановлено втрату 70 % професійної працездатності внаслідок травми, отриманої 9 вересня 1996 року.

У липні 2005 року комісією ВАТ "Зелений Гай" було проведено повторне розслідування нещасного випадку, що стався 9 вересня 1996 року, про що складено акт від 29 липня 2005 року.

Постановою відділення ВД ФССНВВПЗ України у Вознесенському районі Миколаївської області від 12 серпня 2005 року № 221-11 ОСОБА_1 призначено виплату одноразової допомоги в сумі 16 400 грн.; компенсації частини втраченого заробітку в розмірі 209 грн. 64 коп. безстроково, починаючи з 1 квітня 2005 року, витрат на медичну та соціальну допомогу.

До висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ВАТ "Зелений Гай" втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції за період з 29 травня 1998 року до 1 квітня 2005 року та заподіяної моральної шкоди суд дійшов на підставі п. З розділу XI Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , відповідно до якого уся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального й процесуального права.

На час, коли стався нещасний випадок з ОСОБА_1, діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі – Правила).

Відповідно до п. п. 5, 33, 34 Правил право на відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок ушкодження здоров?я (в тому числі і моральної), у потерпілого виникало з дати встановлення медико-соціальною комісією причини та ступеня втрати професійної працездатності.

Отримавши від свого роботодавця акт Н-1, який було складено не за встановленою формою, ОСОБА_1 мала право оскаржити цей акт на підставі п. 9 Положення.

В період з вересня 1996 року до квітня 2004 року позивачка не скористалась наданим їй правом.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі – Закон № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ).

Відповідно до ст. ст. 21, 28, 30, 35 цього закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає рішення про виплату страхових виплати (в тому числі втраченого заробітку та моральної шкоди) на підставі поданих для розгляду акту розслідування нещасного випадку та висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності.

Після надання відділенню ВД ФССНВВПЗ у Вознесенському районі Миколаївської області акту розслідування нещасного випадку від 29 липня 2005 року та висновку МСЕК від 1 квітня 2005 року постановою відділення ВД ФССНВ у Вознесенському районі Миколаївської області від 12 серпня 2005 року № 221-11 ОСОБА_1 призначено виплату компенсації частини втраченого заро6ітку, починаючи з 1 квітня 2005 року, безстроково.

З огляду на викладене відсутні правові підстави для стягнення з ВАТ "Зелений Гай" на користь позивачки втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції за період з моменту призначення пенсії до дня встановлення ступеня втрати працездатності (з 29 травня 1998 року до 1 квітня 2005 року) та моральної шкоди..

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то згідно із ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача і судові витрати у вигляді оплати правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Зелений Гай" задовольнити.

рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2007 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Зелений Гай" 13 408 грн. 26 коп. втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції за період з 29 травня 1998 року до 1 квітня 2005 року та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

рішення оскарженню не підлягає.