Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 вересня 2008 року,

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про зміну розміру аліментів.

Зазначала, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2003 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини всіх видів заробітку. Однак на час звернення до суду ОСОБА_2 аліменти на утримання сина не сплачує, що унеможливлює утримання дитини, забезпечення сина належним харчуванням, одягом тощо.

Посилаючись на те, що відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на один місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить з січня – 514 грн., з квітня – 527 грн., з жовтня – 536 грн., ОСОБА_1 просила збільшити розмір стягуваних із відповідача аліментів до 500 грн. щомісяця до досягнення сином повноліття.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 червня 2008 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути із ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 250 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 вересня 2008 року зазначене рішення суду змінено: збільшено розмір стягуваних із ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 аліментів до 500 грн. щомісяця.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Судом установлено, що відповідно до постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2003 року відповідач повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Проте, звертаючись до суду з позовом, на жодну із зазначених підстав позивачка не посилалася.

Усупереч вимогам ст. ст. 10, 31, 119 ЦПК України суд першої інстанції належним чином не з’ясував у позивачки правових підстав заявленого нею позову та на порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України, змінюючи розмір аліментів, не навів належних доказів такому рішенню.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою й суду апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 вересня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.