Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа – комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилої будівлі та скасування реєстрації права власності за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2008 року,

У вересні 2007 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилої будівлі та скасування реєстрації права власності, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилої будівлі літ. "В-1" загальною площею 151,2 кв. м по АДРЕСА_1, укладений 26 березня 2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1., та зобов’язати комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності на цю будівлю. В обґрунтування позовних вимог Харківська міська рада зазначала, що на час укладання спірного договору ОСОБА_2 не був власником відчужуваного майна, тому не міг вчиняти дії щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, оскільки постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2007 року рішення виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на вказану будівлю визнано незаконним і скасовано.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилої будівлі літ. "В-1" загальною площею 151,2 кв. м по АДРЕСА_1, укладений 26 березня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Зобов’язано комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності на нежилу будівлю літ."В-1" загальною площею 151,2 кв. м по АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Харківська міська рада посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2007 року скасовано ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року, оспорюваний договір купівлі-продажу відповідає вимогам чинного законодавства, а позивачем не доведено, яким чином цей договір порушує його права та як у такий спосіб вони можуть бути захищені й підстави для визнання договору недійсним.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Однак суд апеляційної інстанції дослідив і дав оцінку ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року, якою скасовано постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2007 року. Але при цьому не взяв до уваги, не дослідив і не дав оцінки рішенню Дзержинської районної у м. Харкові ради від 1 серпня 2008 року, яким скасовано рішення виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спірну будівлю, оскільки ці обставини виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції, хоча ухвала апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року також постановлена після ухвалення рішення районним судом.

Крім того, у п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (зі змінами та доповненнями від 28 січня 2003 року № 66/7387), визначено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування – фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

Відповідно до положень ст. 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України Харківська міська рада на території м. Харкова здійснює повноваження з розпорядження, передачі, надання, вилучення та викупу земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ст. 26 і ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, яка в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

При зверненні до суду з указаним позовом Харківська міська рада зазначала, що рішення про надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування та експлуатації кафе з літнім майданчиком міською радою не приймалось і право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не оформлено, у зв’язку із чим підстави для видачі останньому свідоцтва про право власності на спірну будівлю відсутні, а відчуженням у подальшому цих будівель ОСОБА_1. були грубо порушені права територіальної громади м. Харкова.

Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду про те, що позивачем не доведено, яким чином договір порушує його права та як у такий спосіб вони можуть бути захищені й підстави для визнання договору недійсним, не є переконливим.

Не можна також погодитись і з рішенням суду першої інстанції, оскільки в його основу покладено постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2007 року, яку скасовано ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.