Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визначення порядку користування земельною ділянкою,

У червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначав, що він з 28 квітня 1977 року до 6 березня 1990 року та з 11 серпня 1990 року до 1 березня 2006 року перебував із відповідачкою в зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу ними за спільні кошти було придбано кольоровий телевізор, два шифонера, два комоди, стіл, металеве ліжко, дерев`яне ліжко, газову плитку, холодильник, газовий таганок, три килими, дві килимові доріжки, магнітофон, циркулярку, два електронасоса БЦМ, зварювальний апарат, велосипед, дві алюмінієві молочні фляги, дві бочки з нержавіючої сталі, дошки, 2 тачки, возик.

6 березня 1990 року шлюб між ними було розірвано, однак вони проживали разом та вели спільне господарство.

У період фактичних шлюбних відносин, 11 травня 1990 року, ОСОБА_2 було укладено з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що зазначене майно, придбане ними за спільні кошти, просив в порядку його поділу визнати за ним право власності на ? його частину та встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_1 килим, дерев`яне ліжко, побутовий зварювальний апарат та алюмінієвий бідон, велосипед, газовий танок, комод, шафу, деревообробний станок та електронасос, діжку з нержавіючої сталі, дошки, возик. Інше майно виділено у власність ОСОБА_2 У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину жилого будинку АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на ? частину жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину жилого будинку в порядку поділу спільного майна подружжя та визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірний жилий будинок є особистою власністю ОСОБА_2, оскільки був придбаний в період, коли сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.

Судами встановлено, що сторони в справі з 28 квітня 1977 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

6 березня 1990 року шлюб між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 розірвано.

11 травня 1990 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1.

11 серпня 1990 року ОСОБА_1. зареєстрував з ОСОБА_2 шлюб, який в послідуючому було розірвано 1 березня 2006 року.

Відповідно до вимог ст. 112 ЦК УРСР, діючої на час виникнення спірних правовідносин, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин, а також вирішення питання про правову норму, що підлягає застосуванню до них є обов`язком суду під час ухвалення рішення.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1. зазначав, що спірний жилий будинок був придбаний ним з відповідачкою в період перебування у фактичних шлюбних відносинах, розірвання шлюбу 6 березня 1990 року носило формальний характер, зазначений жилий будинок був придбаний за спільні кошти, нажиті за час перебування у зареєстровану шлюбі з 1977 року до 1990 року.

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд зазначених пояснень ОСОБА_1 в достатньому обсязі не перевірив, з характером спірних правовідносин не визначився та не з`ясував, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин і помилково виходив з того, що спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України (2947-14) , не взявши до уваги, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_2 у 1990 році, а відтак належним чином не з`ясував, які факти та обставини мають значення для вирішення справи.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частину жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення заявлених ОСОБА_1. позовних вимог про визнання права власності на частину жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

У решті судові рішення ОСОБА_1. не оскаржуються.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на частину жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.