Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2007 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позивачка зазначала, що вона є власником 170/400 частин житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 825 кв.м по АДРЕСА_1 Відповідачці належить 115/200 частин цього будинку.

Вони в добровільному порядку встановили порядок користування спільною земельною ділянкою: вона користується земельною ділянкою площею 270 кв.м, а відповідачка – земельною ділянкою площею 555 кв.м. В спільному користуванні знаходиться загальний двір, де розташовані гаражі.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 дозволила користуватись своїм гаражем стороннім особам, які займаються торгівлею, на загальному дворі тривалий час розвантажують великоваговий транспорт та територію двору забруднюють відходами від продуктів торгівлі, що перешкоджає їй у користуванні своїм гаражем та спільним двором; позивачка просила усунути перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою, заборонивши відповідачці без її дозволу допускати до користування спільним двором сторонніх осіб.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2007 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2007 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2007 року скасувати й залишити в силі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2007 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 825 кв.м по АДРЕСА_1

Між сторонами в добровільному порядку встановлено порядок користування спільною земельною ділянкою, за яким позивачка користується земельною ділянкою площею 270 кв.м, відповідачка – земельною ділянкою площею 555 кв.м. В спільному користуванні знаходиться двір, де розташовані гаражі та в'їзд на земельну ділянку з вулиці.

Між сторонами існує конфлікт з приводу користування цим двором через те, що ОСОБА_2 передала свій гараж в користування сусідці ОСОБА_3 яка займається торговельною діяльністю. За допомогою своїх синів, чоловіка та вантажника вона розвантажує в дворі з великовагових машин привезений товар, зберігає його там, що перешкоджає позивачці користуватись загальним двором та своїм гаражем.

Ці обставини підтверджуються поясненнями сторін, свідків ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та матеріалами проведеної органами міліції перевірки за заявою ОСОБА_1

Статтею 89 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається менше незручностей.

Обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав не суперечить положенням ст. 152 ЗК України.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про порушення прав ОСОБА_2. внаслідок дій відповідачки, яка використовує спільний двір не за призначенням, та про задоволення позовних вимог позивачки про усунення перешкод в користуванні спільним двором шляхом заборони відповідачці без дозволу позивачки допускати до користування спільним двором сторонніх осіб ґрунтується на зібраних у справі доказах та вимогах закону.

Рішення суду першої інстанції помилково було скасовано апеляційним судом, висновок якого про недоведеність порушень прав позивачки як користувача земельної ділянки загального двору, не грунтується на матеріалах справи, а ухвалене рішення не відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України.

З огляду на викладене рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2007 року підлягає скасуванню, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2007 року – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 серпня 2007 року скасувати.

Залишити в силі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.